Венгерские послелоги и русские предлоги: одно и то же с "противоположным знаком?"

Abstract

Угорські післялоги й російські прийменники – одне і те ж із «протилежним знаком?». У роботі розглядається питання про співвідносність угорських постфіксів (післялогів) і російських прийменників в аспектах: позиційному, семантичному і функціональному – з метою встановлення ступеня їх близькості, що викликано спірною дефініцією перших через другі. Головною метою дослідження є аналіз постулату, що російський прийменник і угорський післялог – це «конверсивні » частини мови. Автор вважає, що цілком обґрунтовано й виправдано розглядати прийменники й післялоги як важливий фрагмент у «лінгвістичному субстраті» мовних картин світу різних етносів і, з іншого боку, в порівняльному описі цих картин світу, зокрема, в сфері словотворення. Дослідження згаданих релятивних слів по праву займає важливе місце в сучасній парадигмі когнітивної лінгвістики. У результаті проведеного дослідження автор доходить висновку про те, що семантичний паралелізм між російськими прийменниками й угорськими післялогами характерний лише для конструкцій, в яких ті й інші відтворюють основні для них (ядрові) значення місця й часу. У конструкціях із іншими значеннями регулярні кореляції між конкретними значеннями окремих слів-реляторів в обох мовах встановити неможливо. У площині семантики співвідношення на зразок «один до одного» між російськими прийменниками й угорськими післялогами – скоріше виняток, ніж правило. Автор вважає, що кваліфікувати післялог як «антипод» прийменника, що відрізняється від нього тільки «протилежним знаком» – постпозиції першого vs. препозиції другого, немає підстав.

The paper deals with the problem of correlation of the Hungarian postpositions and Russian prepositions in positional, semantic and functional aspects. The analysis has been carried out to establish the degree of their closeness being caused by controversial defining of the former through the latter. The primary purpose of the study is to analyze the postulate, that the Russian prepositions and the Hungarian postpositions are the «conversion» parts of speech. The author considers it to be quite reasonable and justified to treat prepositions and postpositions as an important fragment in the «linguistic substratum» of the language world view of different ethnic groups on the one hand, and in the comparative description of these world views in the sphere of word-formation on the other. The study of the aforementioned words rightly occupies an important place in modern paradigm of cognitive linguistics. As a result of the study, the author concludes that semantic parallelism between Russian prepositions and Hungarian postpositions is characteristic only of the constructions in which they reproduce the basic (nuclear) meanings of place and time. In both languages it is impossible to fix regular correlations between specific meanings of individual wordrelators in constructions possessing other meanings. Concerning semantics, the one-to-one correlation between Russian prepositions and Hungarian postpositions is an exception rather than a rule. The author considers, that to qualify a «postposition» as an «antipode» of a preposition, being different by the «opposite sign» ‒ postpositions of the first versus the second, isn’t justified.