National institutions established in accordance with the Paris principles, engaged into the promotion and protection of human rights in the system of internal means of security

Abstract

The purpose of the article is to clarify the place of national institutions engaged in the promotion and protection of human rights in the system of domestic means created in accordance with the Paris Principles. Research methods is the general methods of scientific cognitivism as well as concerning those used in legal science: methods of analysis and synthesis, formal logic, comparative law etc. The concept of understanding of the organizational and legal guarantees of human and citizen’s rights has been improved in the constitutional law science, namely: the classification criterion for division into groups is the possibility/non possibility of exercising any kind of state coercion in the course of jurisdictional/ non jurisdictional activity; representative body (body responsible for ensuring Ukraine’s representation in the European Court of Human Rights and coordinating the implementation of its decisions), bodies of the state executive service, private executors are the elements of the system of organizational and legal guarantees of human and citizen’s rights; by classification criterion – the protection of human rights and fundamental freedoms is the primary function of the authority-guarantor or similar body of some other kinds of functions – it is substantiated that national institutions engaged into the promotion and protection of human rights belong to the group of authority-guarantor of special competence established specifically to provide guarantees, human rights and fundamental freedoms. It is proposed within the group of authority-guarantor of special competence established specifically to ensure the guarantees of human rights and fundamental freedoms, to distinguish a sub-group of national institutions engaged into the promotion and protection of human rights: 1) human rights commissions; 2) human rights ombudsmen; 3) anti-discrimination ombudsmen (commissions); 4) human rights institutes (centers); 5) human rights advisory committees; 6) comprehensive human rights institutes. Key words: the legal means, the competence of national institutions; promotion and protection of human rights; international courts; European Court of Human Rights; an intrinsically effective measure that must be terminated when appealing to each of the relevant international courts or international bodies.

Мета цієї статті – уточнити місце створених вiдповiдно до Паризьких принципiв нацiональних установ, якi займаються заохоченням i захистом прав людини, в системі внутрiшнiх засобiв правового захисту. Методологічною основою проведеного дослідження є загальні та спеціальні методи наукового пізнання (формально-логічний метод, порівняльно-правовий, структурно-логічний). В даній статті поглиблено наукову дискусію щодо відсутності у створених вiдповiдно до Паризьких принципiв нацiональних установ, якi займаються заохоченням i захистом прав людини, юридичних засобiв, які б уможливлювали самостiйне здiйснення ними саме захисту суб’єктивних юридичних прав людини й основних свобод – розглянути скаргу особи по сутi та закiнчити такий розгляд прийняттям обов’язкового для виконання рiшення про застосування ефективного засобу/засобiв захисту. Дістало подальшого розвитку твердження щодо не відповідності компетенцiї нацiональних установ, створених згiдно з Паризькими принципами, якi займаються заохоченням i захистом прав людини, критерiям європейських стандартiв засобiв правового захисту, що пiдлягають вичерпанню пiд час звернення кожного до мiжнародних судових установ чи до вiдповiдних органiв мiжнародних судових органiзацiй. Додатково аргументовано, що не є внутрiшнiм ефективним засобом правового захисту, що підлягає вичерпанню при зверненні кожного до вiдповiдних мiжнародних судових установ або до вiдповiдних органiв мiжнародних органiзацiй, звернення до таких нацiональних установ. На основі проведеного дослідження удосконалено наявну в науці конституційного права концепцію щодо розуміння організаційно-правових гарантій прав і свобод людини і громадянина, а саме: класифікаційний критерій для поділу на групи – можливість/відсутність можливості здійснення будь-якого виду державного примусу в процесі юрисдикційної діяльності/не юрисдикційної діяльності; елементами системи організаційно-правових гарантій прав людини і громадянина є і орган представництва (орган, відповідальний за забезпечення представництва України в Європейському суді з прав людини та координацію виконання його рішень), і органи державної виконавчої служби, і приватні виконавці; за класифікаційним критерієм – забезпечення прав людини і основних свобод є основною функцією органу-гаранта чи однією з інших функцій – обґрунтовано, що до групи органів – гарантів спеціальної компетенції, створених спеціально для забезпечення гарантій прав людини і основоположних свобод, належать такі підгрупи: 1) комісії з прав людини; 2) омбудсмени з прав людини; 3) антидискримінаційні омбудсмени (комісії); 4) інститути (центри) з прав людини; 5) консультативні комісії з прав людини; 6) комплексні інститути з прав людини. Ключові слова: засоби юридичного захисту; компетенція національних установ; сприяння та захист прав людини; міжнародні суди; Європейський суд з прав людини; національний засіб юридичного захисту, який повинен бути використаний при зверненні кожного до відповідної міжнародної судової установи чи до відповідного органу міжнародної організації.