Нове моделювання часопростору у новелах Миколи Хвильового

Abstract

У статті зосереджено увагу на особливостях художнього конструювання простору у ранній прозі Миколи Хвильового. Проаналізовано формули моделювання топосів міста, села, степу тощо, а також особливих типів простору, таких як комуна та санаторійна зона. Зосереджено увагу на функціях образів людського голосу у структурі опису простору та часової динаміки. У цьому контексті репрезентація міста, яка будується на урбанічно маркованих акцентах-орієнтирах (наприклад, гудок заводу або паровика, дзвінок трамвая тощо), висвітлює тенденцію до формування нового «міфу міста». Перенесення елементів людської діяльності (крик, сміх та інше) на механічні предмети сприяє виникненню образу особливого антропоморфного урбанічного середовища.

В статье внимание сосредоточено на особенностях художественного конструирования пространства в ранней прозе Миколы Хвылевого. Проанализировано формулы моделирования топосов города, деревни, степи и т.п., а также особенных типов пространства, таких как коммуна и санаторийная зона. Сосредоточено внимание на функциях образов человеческого голоса в структуре описания пространства и временной динамики. В этом контексте репрезентация города, которая строится на урбанически маркированных акцентах-ориентирах (к примеру, заводской гудок или гудок паровоза, звонок трамвая и прочее), освещает тенденцию к формированию нового «мифа города». Перенесение элементов человеческой деятельности (крика, смеха и другого) на механические предметы способствует возникновению образа антропоморфного урбанического пространства.

The article focuses on the specifics of artistic construction of space in early prose by Mykola Khvylovyy. It analyses the formulas of modeling the topos of town, village, steppe etc. as well as the special types of space such as a commune and a sanatory zone. The article also focuses on functions of human voice images in the structure of space description and time dynamics. In this context, the representation of town, which is based on urban signs (like a factory whistle, train ring etc.), enlightens the tendency of forming “a new myth of town”. The transfer of elements of human activity (a cry, a laughter etc.) on the mechanical objects leads to the appearance of anthropomorphic urban space.