Україна та НАТО: шляхи співпраці та співробітництва

Abstract

У статті автор аналізує історичний розвиток співпраці України та НАТО, який став головуючим напрямом держав- ної політики, закріплений у Конституції держави. Після анексії Криму та частини Донбасу Росією співпраця України та НАТО стає пріоритетною в зовнішньополітичному курсі країни. В цій статті автор акцентує увагу на деяких ключових моментах: 1. розгляд основних законів та документів, які засвідчують шляхи співпраці України та НАТО (Конституцію України, Хартію про особливе партнерство між Україною та Організацією Північно-Атлантичного договору та Декларацію про доповнення Хартії про особливе партнерство між Організацією Північно-Атлантичного договору та Україною); 2. аналіз історичних наслідків співпраці між Україною та НАТО; 3. оцінка розробки та виконання реформ для отримання Україною Плану дій щодо членства в Альянсі; 4. розстановка пріоритетів у сьогоденних стосунках «Україна – НАТО» на прикладі військових вчень у Чорному морі “Sea Breeze”; 5. оцінка шляхів співпраці та співробітництва України та НАТО в майбутньому. Також у статті автор використовує результати соціологічних опитувань щодо вступу країни до НАТО, які є під- тверджуючим фактором настроїв громадян у різні часові періоди незалежності країни: починаючи з 90-х років по сьогодення. Після анексії Криму та початку війни на Донбасі зменшився відсоток підтримки населенням України ідеї позабло- кового статусу країни, економічної і військової співпраці з Росією та іншими країнами СНД. Починаючи з 2014 року і до сьогодення цей відсоток залишається незмінним. Водночас змінився показник підтримки вступу країни до НАТО. З початку війни він неухильно зростає. При цьому підтримка населенням по регіонах України неоднорідна, але відсоток приросту наявний всюди. Наприкінці статті автор підкреслює необхідність досягнення взаєморозуміння між нашою країною та блоком НАТО у військовій сфері. Прикладом такого порозуміння є військовій навчання у Чорному морі “Sea Breeze”. Крім того, автор акцентує увагу на останній зустрічі президентів України та США, на якій була надана всебічна підтримка нашій країні щодо вступу до НАТО. Методологія дослідження базується на принципах об’єктивності, історизму, системності та науковості. Ключові слова: НАТО, Хартія про особливе партнерство між Україною та НАТО, статус партнера НАТО із розширеними можливостями, членство в Альянсі, військові вчення “Sea Breeze”, Конституція України, соціологічні опитування, російська агресія.

In the article, the author analyzes the historical development of cooperation between Ukraine and NATO, which has become the main direction of public policy, enshrined in the Constitution. After the annexation of Crimea and part of Donbass by Russia, cooperation between Ukraine and NATO becomes a priority in the country’s foreign policy. In this article, the author focuses on some key points: 1. consideration of basic laws and documents that certify the ways of cooperation between Ukraine and NATO (The Constitution of Ukraine, the Charter on a Special Partnership between Ukraine and the North Atlantic Treaty Organization and the Declaration on Amendments to the Charter on a Special Partnership between the Organization of the North Atlantic Treaty and Ukraine); 2. analysis of the historical consequences of cooperation between Ukraine and NATO; 3. Assess the development and implementation of reforms to provide Ukraine with an Alliance Membership Action Plan; 4. setting priorities in today’s Ukraine-NATO relations on the example of military exercises in the Black Sea “Sea Breeze”; 5. assessment of ways of cooperation and cooperation between Ukraine and NATO in the future; The author also uses the results of opinion polls on the country’s accession to NATO, which are a confirmatory factor in the mood of citizens in different periods of independence: from the 90s to the present. After the annexation of Crimea and the beginning of the war in Donbas, the percentage of support of the population of Ukraine for the idea of non-aligned status of the country, economic and military cooperation with Russia and other CIS countries decreased. From 2014 to the present, this percentage remains unchanged. At the same time, the rate of support for the country’s accession to NATO has changed. Since the beginning of the war, it has been growing steadily. At the same time, the support of the population in the regions of Ukraine is heterogeneous, but the growth rate is available everywhere. At the end of the article, the author emphasizes the need to achieve mutual understanding between our country and the NATO military bloc. An example of such an understanding is the military training in the Black Sea “Sea Breeze”. In addition, the author focuses on the last meeting of the Presidents of Ukraine and the United States, which provided comprehensive support to our country to join NATO. The research methodology is based on the principles of objectivity, historicism, systematicity and scientificity. Key words: NATO; The Charter on a Special Partnership between Ukraine and NATO; enhanced NATO partner status; membership in the Alliance; military exercises “Sea Breeze”; The Constitution of Ukraine; sociological surveys; Russian aggression.