Історіографія історії музейної справи на Закарпатті ХХ ст.

Abstract

У статті проаналізовано історіографічну спадщину з історії музейної справи на Закарпатті у ХХ ст. Висвітлено історичні умови створення та формування музеїв Закарпаття, розкрито роль музею як суспільного інституту збереження і вивчення культурної спадщини краю. За хронологічним принципом виділено основні етапи дослідження музейництва Закарпаття ХХ століття: дорадянський період (20 і-30-і роки) радянський період (45–80-і роки) та сучасний український період (з 1991 року). Доречно зауважити, що процес історичного розвитку музейного будівництва на Закарпатті забезпечено джерелами первинної інформації нерівномірно як у кількісному, так і у змістовному відношенні. Так, украй обмежені свідчення стосовно етапу зародження і становлення крайового музейництва. Тільки у 20–30-х роках ХХ ст., коли територія Закарпаття перебувала у складі Чехословацької республіки, громадськість все активніше почала проявляла підвищену увагу до національних традицій, історії, культури та мистецтва. Перші спроби створити музей намагалися громадські об’єднання – Музейне товариство ім. Т. Легоцького (1919 р.), товариство «Просвіта» (1920 р.), Крайове музейне товариство (1929 р.), товариство «Руський національний музей» (1930 р.), Етнографічне товариство Підкарпатської Русі (1939 р.). Саме науковці, громадські діячі, краєзнавці, члени культурно-освітніх товариств залишили свої спогади і присвятили свої дослідження музейній справі. Однак, ці дослідження були присвячені переважно окремим музеям. Після встановлення в краї Радянської влади мережа музейних закладів постійно зростала, про що свідчить і великий науковий інтерес до даної проблеми. Крім описових праць з’являються і узагальнюючі. Сплеск зацікавленості до проблеми припадає на 1990-і роки, коли українські історики позбулися ідеологічних обмежень радянської історіографії. Зростає кількість наукових досліджень у різних контекстах музейної справи серед закарпатських вчених. Однак, на сьогодні можна констатувати відсутність комплексної наукової праці, де б розглядалися передумови, етапи становлення та перші кроки розбудови музейної справи на Закарпатті у ХХ ст. Також відсутні і спеціальні історіографічні праці, або історіографічні огляди щодо даної проблеми.

The article analysed the historiographical heritage of the history of museum work in Transcarpathia in the 20th century. The historical conditions of the creation and formation of the museums of Transcarpathia have been highlighted, and the museum's role as a public institution for the preservation and study of the region's cultural heritage has been revealed. The main stages of the research of the Transcarpathian Museum of the 20th century are highlighted according to the chronological principle of the pre-Soviet period (the 1920s and 1930s), the Soviet period (1945 –1980s), and the modern Ukrainian period (since 1991). It's worth noting that the process of the historical development of museum construction in Transcarpathia is provided with sources of primary information unevenly, both quantitatively and substantively. Thus, the evidence regarding the stage of origin and formation of regional museum education is extremely limited. Only in the 20s and 30s of the 20th century, when the territory of Transcarpathia was part of the Czechoslovak Republic, the public increasingly began to show increased attention to national traditions, history, culture, and art. The first attempts to create a museum were made by public associations – T. Legotsky Museum Society (1919), Prosvita Society (1920), Regional Museum Society (1929), Society "Russian National Museum" (1930), Ethnographic Society of Subcarpathian Rus (1939). There were scientists, public figures, local historians, and members of cultural and educational societies who left their memories and dedicated their research to the museum work. However, these studies were mainly devoted to separate museums. After the establishment of Soviet power in the region, the network of museum institutions was constantly growing, as proved by the great scientific interest in this problem. In addition to descriptive works, generalizing ones also appear. The burst of interest in the problem occurred in the 1990s when Ukrainian historians got rid of the ideological limitations of Soviet historiography. The number of scientific studies in various contexts of the museum work is also increasing among Transcarpathian scientists. However, today it is possible to state the absence of a comprehensive scientific work that would consider the preconditions, stages of formation, and the first steps of developing the museum work in Transcarpathia in the 20th century. There are also no particular historiographical works or historiographical reviews of this problem.