Петро Скунць – перекладач угорської поезії

Abstract

У статті досліджено спадщину Петра Скунця як перекладача угорської лірики. Цей аспект його творчого доробку науковцями детально не висвітлювався, що зумовлює актуальність та наукову новизну запропонованого матеріалу, мета якого зібрати опубліковані в різних виданнях зразки перекладів угорськомовних текстів, здійснені П. Скунцем, представити думки вчених щодо його перекладацької діяльності, простежити специфіку та художні якості перекладів П. Скунця з угорської мови, їх змістову та поетикальну релевантність. Аналіз показав, що внесок закарпатського поета-шістдесятника в перекладацьку справу є вагомим, а переклади поетичних текстів представників різних літератур, зокрема й угорської, є невід’ємною частиною його поетичного світу. До інтерпретації угорської поезії П. Скунць звернувся ще в середині 60-х років, тобто на початку своєї літературної кар’єри. Поштовхом до реалізації в цій царині стали добрі особисті контакти П. Скунця з угорськомовними письменниками Закарпаття, насамперед Вільмошем Ковачем. Саме переклади кількох творів цього автора, що увійшли до ліричної збірки «Погляд», засвідчили хист П. Скунця як умілого ретранслятора угорського художнього слова. Підтвердить цей висновок і серія перекладів угорських поетів, що переважно друкувалася в журналі «Всесвіт» у 80-х роках ХХ ст. Це твори Йожефа Серваца, Золтана Зелка, Андраша Фодора. У публікації проаналізовано художню якість цих перекладів, їх тематичний та поетико-стильовий діапазон, здійснено компаративне дослідження оригіналів та українських версій окремих поезій, наведено відповідні ілюстрації. Зроблено висновок про те, що П. Скунць майстерно адаптовує художні тексти, підбирає вдалі мовні та образно-художні еквіваленти; як обдарований поет творить такі версифікаційні моделі, які добре віддзеркалюють ритмічний лад та настроєвість першотвору. Незважаючи на те що митець не володів угорською мовою і користувався переважно «підрядниками», він зумів таким чином пропустити через себе іномовний текст, що той, переломившись крізь його творче «я», явив українському читачеві адекватний ліричний портрет творця оригіналу. Загалом же, своєю перекладацькою діяльністю П. Скунць долучився до налагодження міжлітературних «мостів» у сфері українсько-угорських культурних взаємин.

The article examines the legacy of Petro Skunets – a translator of Hungarian poetry. This aspect of his creative heritage has not been covered in detail by scientists, and this points to the relevance and scientific novelty of the material under consideration. The purpose of the study is to collect the samples of translations of Hungarian texts published in various editions by P. Skunts, to present the opinions of scientists regarding his translation activities, to trace the specifics and artistic qualities of P. Skunets’ translations from the Hungarian language, their content and poetic relevance. The analysis has showed that the contribution of the Transcarpathian poet of the sixties to the translation heritage is significant, and the poetic translations of representatives of various literature, including Hungarian, are an integral part of his poetic world. P. Skunts started the consideration and interpretation of Hungarian poetry in the mid-60s, that is, at the beginning of his literary career. Good personal contacts of P. Skunts with Hungarian-speaking writers of Transcarpathia, first of all Vilmos Kovach, became the impetus for implementation in this sphere. It was the translations of several works of this author that were included into the lyrical collection «Pohlyad» and proved P. Skunts to be a skillful interpreter of the Hungarian artistic word. This conclusion will also be confirmed by a series of translations of Hungarian poets, which were mostly published in «Vsesvit» magazine, in the 80s of the 20th century. These are the works of Jozef Servats, Zoltan Zelk, Andras Fodor. The paper also analyzes the artistic quality of these translations, their thematic and poetic-stylistic range, carries out a comparative study of the originals and Ukrainian versions of individual poems, and provides relevant illustrations. It was concluded that P. Skunts skillfully adapts artistic texts, selects successful linguistic and visual-artistic equivalents; being a gifted poet he creates such versification models that reflect to the utmost the rhythmic order and the mood of the original work. Despite the fact that the artist did not know the Hungarian language and used mainly the footnotes, interpreting the text, he managed to consider the foreign text in such a way that it, being refracted through his creative self, revealed to the Ukrainian reader an adequate lyrical portrait of the original creator. In general, with his translation activity, P. Skunts contributed to the establishment of inter-literary «bridges» in the field of Ukrainian-Hungarian cultural relations.