Міжнародно-правові проблеми кваліфікації права на гідний рівень життя

Abstract

В статті розглядається право людини на гідний рівень життя, його закріплення в міжнародно-правових актах з прав людини, конституціях та законодавстві зарубіжних держав. Підкреслюється, що різні підходи щодо термінології у конституціях держав відображає суперечливе розуміння прав людини, а також рівень їх розвитку у конкретній державі. У зв’язку з цим, у сучасній науковій літературі спостерігаються різні підходи до досліджуваної термінології. Зазначено, що достовірне уявлення про те, що являє собою право на життя і право на гідне життя, може скластися за умови синтезу знань про те, що є життя взагалі, а також про критерії її гідності. Висловлена думка, що соціально-правові критерії гідного життя людини являють собою багатокомпонентну відкриту систему. Рівень самореалізації людини, що виступає в цій системі в якості інтегрального, системотворчого критерія, конкретизується на певні, досить важливі складові: які дозволяють дати оцінку достатності матеріальних благ, необхідних для забезпечення реальної можливості втілення індивідуальних інтересів та потреб; достатності нематеріальних благ, необхідних для забезпечення реалізації індивідуальних інтересів та потреб; юридичної гарантованості та захищеності права на гідне життя. Наголошено, що на рівень реалізації права на гідне життя, впливають різноманітні фактори: державна соціальна політика, рівень розвитку соціальної сфери в країні, умови життя населення, спосіб життя, інвестиційний клімат, стан навколишнього середовища, духовність, соціально-історичні процеси, доходи населення, бідність і нерівність, безробіття та використання робочої сили, динаміка демографічних процесів, освіта та навчання, здоров’я, продовольство та харчування, стан житла, інфраструктура, зв’язок, культура, соціальні зв’язки, сімейні цінності, політична та соціальна стабільність, політичні та цивільні інститути. На основі аналізу наукових точок зору та законодавства автор приходить до висновку, що право на гідний рівень життя як правова категорія є мінімальним стандартом задоволення потреб людини в різних сферах: від фізіологічних до духовних. Воно включає в себе соціальні, економічні та політичні права, що дозволяють людині бути гідним членом суспільства, вільно розвиватися в умовах безпеки та соціального захисту держави. Це право закріплено у всіх основних міжнародних актах, як універсальних так і регіональних, які визначають основні права та свободи людини.

The article considers the human right to a decent standard of living, its consolidation in international legal acts on human rights, constitutions and legislation of foreign states. It is emphasized that different terminology in the constitutions of states reflects a conflicting understanding of human rights, as well as the level of their development in a specific state. In this regard, different approaches to the studied terminology are observed in modern scientific literature. It is noted that a reliable idea of what constitutes the right to life and the right to a dignified life can be formed under the condition of synthesis of knowledge about what life is in general, as well as about the criteria of its dignity. The opinion expressed is that social and legal criteria for a dignified human life represent a multi-component open system. The level of self-realization of a person, acting in this system as an integral, system-creating criterion, is concretized into certain, quite important components: which make it possible to assess the sufficiency of material goods necessary to ensure the real possibility of realizing individual interests and needs; the sufficiency of intangible goods necessary to ensure the realization of individual interests and needs; legal guarantee and protection of the right to a dignified life.It was emphasized that the level of realization of the right to a decent life is influenced by various factors: state social policy, level of development of the social sphere in the country, living conditions of the population, lifestyle, investment climate, state of the environment, spirituality, socio-historical processes, income of the population, poverty and inequality, unemployment and labor force utilization, demographic dynamics, education and training, health, food and nutrition, housing conditions, infrastructure, communication, culture, social ties, family values, political and social stability, political and civil institutions.Based on the analysis of scientific points of view and legislation, the author comes to the conclusion that the right to a decent standard of living as a legal category is the minimum standard for satisfying human needs in various spheres: from physiological to spiritual. It includes social, economic and political rights that allow a person to be a worthy member of society, to develop freely in the conditions of security and social protection of the state. This right is enshrined in all the main international acts, both universal and regional, which define basic human rights and freedoms.