Визначення статусу полонених у звичаєвому праві та законодавстві Московського царства ХV- початку ХVІІІ ст.

Abstract

ХVІІІ ст. Статтю присвячено висвітленню процесів формування специфіки статусу полонених за нормами звичаєвого права і законодавства Мос- ковського царства (Московської держави) про- тягом ХV – початку ХVІІІ століття. Актуальність звернення до висвітлення цих питань зумовлена тим, що вироблені в той час звичаї та погляди, а також норми позитивного права і нині зумовлю- ють особливості ставлення росіян до полонених, яке значною мірою визначається специфікою на- ціонального менталітету та правовою традицією. Зауважено, що цінним джерелом для з’ясуван- ня комплексу звичаїв щодо поводження з поло- неними можна вважати праці європейських ди- пломатів, купців, військових, які, протягом три- валого часу перебували в Московській державі й були добре обізнаними з місцевими порядками. Вони містять цікаву інформацію з етнопсихології, історії дипломатії, а також історії права. Значен- ня цього історичного джерела посилюється тим, що спостереження, факти та міркування, наве- дені в них підтверджуються іншими джерелами. Зроблено висновок про певну наступність у на- ціональному характері населення сучасної Росії, звичаях, що й нині, за умов поширення в росій- ському соціумі правового нігілізму, в значній мірі регулюють поведінку та діяльність громадян РФ, зокрема й військовослужбовців, найманців при- ватних військових компаній та ін. Показано, що ставлення до полонених іно- земців, правові засади їхнього статусу в Москов- ському царстві були закладені в перебігу станов- лення та розвитку звичаєвого права, що форму- валося задовго до періоду, який розглядається в цій статті. Наголошено, що оскільки в ХV – на початку ХVІІІ ст. ще не існувало поділу на ком- батантів і некомбатантів, то під терміном «бран- ці», «полонені» розумілися як захоплені воїни ворожого війська, так і представники мирного населення, що позбавлялися особистої свободи та опинялися під повною владою супротивника. Полонені поділялися на «державних» і «приват- них», хоча й усередині цих груп можна виявити специфічні підгрупи в залежності від особливос- тей їхнього правового становища. Підкреслено, що статус бранців у Москов- ському царстві визначався насамперед звичає- вим правом, хоча з плином часу з’являються й акти законодавства, що містили норми, які були спрямовані на врегулювання правового статусу полонених. Яскравим прикладом подібного за- конодавства є сенатський указ від 27 листопада 1717 р. «Про заборону хрестити та одружувати шведських військовополонених неволею».

The article is devoted to highlighting the processes of formation of the specifics of the status of captives according to the norms of customary law and legislation of the Muscovy kingdom (Moscow state) during the 15th - early 18th centuries. The relevance of addressing these issues is due to the fact that the customs and views developed at that time, as well as the norms of positive law, still determine the peculiarities of the attitude of Russians towards prisoners, which is largely determined by the specifics of the national mentality and legal tradition. It is shown that the attitude towards captured foreigners, the legal basis of their status in the Muscovite Empire were laid down in the course of the formation and development of customary law, which was formed long before the period considered in this article. It is emphasized that since in the 15th - at the beginning of the 18th century. before there was a division into combatants and noncombatants, the terms “prisoners” and “captives” meant both captured soldiers of the enemy army and representatives of the civilian population who were deprived of personal freedom and found themselves under the complete power of the enemy. Captives were divided into “state” and “private”, although specific subgroups can be identified within these groups depending on the peculiarities of their legal status. The status of prisoners in the Muscovite Empire was determined primarily by customary law, although over time, acts of legislation appeared that contained norms aimed at regulating the legal status of prisoners. A vivid example of such legislation is the Senate decree of November 27, 1717 “On the prohibition of baptizing and marrying Swedish prisoners of war.” It is noted that a valuable source for elucidating the complex of customs regarding the treatment of captives can be considered the works of European diplomats, merchants, and soldiers who had been in the Moscow state for a long time and were well acquainted with local orders. They contain interesting information on ethnopsychology, the history of diplomacy, as well as the history of law. The value of this historical source is enhanced by the fact that the observations, facts and considerations given in it are confirmed by other sources. A conclusion was made about a certain continuity in the national character of the population of modern Russia, customs that, even now, under the conditions of the spread of legal nihilism in Russian society, largely regulate the behavior and activities of citizens of the Russian Federation, in particular, military personnel, mercenaries of private military companies, etc.