Розуміння обов’язку у природно-правових концепціях Дж. Локка та Ж.-Ж. Руссо

Abstract

Стаття присвячена аналізу проблематики обов’язків у світлі природно-правових концепцій Дж. Локка та Ж.-Ж. Руссо. Так, у межах своєї теорії суспільного договору Дж. Локк зазначає про природний стан людей, з якого випливає закон природи, обов’язковий для кожного. Така обов’язковість походить від самої природи людини чи від гармонії між природнім законом і раціональною природою людини. Причина ж формування громадянського суспільства зводиться до того, щоб запобігти стану війни, коли всупереч закону природи (розуму) застосовується сила, не підкріплена правом. Відтак, Дж. Локк покладає обов’язки на верховну владу, якій люди доручили частину своєї свободи задля сповнення цілей держави – забезпечення миру, безпеки і блага народу. Таким чином, у Дж. Локка обов’язок переважно розглядається крізь призму законів – спершу природного (не спричинювати шкоди іншому), а згодом і громадянського, що встановлюється верховною владою. На індивіда в державі покладається обов’язок виконувати визначені владою приписи, тоді як на саму владу – забезпечувати мир, охороняти власність, а також справедливо вирішувати (через судові установи) спори між громадянами. У такий спосіб свобода індивідів отримує гарантування від держави, адже дійсна свобода, на думку мислителя, можлива лише у правовому стані. На прикладі ж концепції суспільного договору Ж.-Ж. Руссо простежується певна особливість. Йдеться про суттєве посилення колективного фактору перед індивідуальним, коли в спосіб відповідного договору формується, дійсно, єднання індивідів, які мають по відношенню одне до одного взаємні права та обов’язки. Обов’язок, звідси, це не тільки те, що зв’язує людину, підкорюючи її верховній владі, але, передусім, те, що слугує фактором кооперації людей у досконале об’єднання. Виходячи з концепції народного суверенітету, принципів безпосередньої демократії, які відстоював французький мислитель, особи не просто повинні виконувати визначені приписи, але і покликані бути активними учасниками державно-правової дійсності, зокрема, брати участь у творенні законів. Саме такі закони як уособлення виразників загальної волі і можуть забезпечити справедливість, рівність та свободу індивідів.

The article is devoted to the analysis of the problems of obligations in the light of the natural legal concepts of John Locke and Jan-Jak Russo. Thus, within his theory of the social contract, John Locke notes about the natural state of people, from which the law of nature follows, is obligatory for everyone. Such the obligation comes from the human nature or from the harmony between natural law and the rational human nature. The reason for the formation of a civil society is to prevent a state of war, when force, not supported by law, is used contrary to natural law. Therefore, John Locke assigns obligations to the supreme authority, to which people entrusted a part of their freedom in order to fulfill the goals of the state - to ensure peace, security and welfare of the people.Thus, John Locke mainly considers the obligation through the prism of laws - first of all natural (not to cause harm to others), and later also civil, which is established by the supreme authority. The individual in the state is entrusted with the obligation to carry out the prescriptions determined by the government, while the government is supposed to ensure peace, protect property, and justly resolve (through judicial institutions) disputes between citizens. In this way, the freedom of individuals is guaranteed by the state, because real freedom, according to the thinker, is possible only in a legal state.On the example of the concept of Jan-Jak Russo’s social contract а certain feature can be traced. It is about a significant strengthening of the collective factor over the individual one, when a union of individuals who have mutual rights and obligations in relation to each other is formed in the manner of a corresponding contract. Obligation, therefore, is not only what binds a person, subjecting him to the supreme authority, but, above all, what serves as a factor of cooperation of people in a perfect union. Based on the concept of popular sovereignty, the principles of direct democracy, which the French thinker advocated, individuals should not just fulfill certain prescriptions, but also be called to be active participants in the state-legal reality, in particular, to participate in the creation of laws. Such laws, as the personification of the expressions of the general will, can ensure justice, equality and freedom of individuals.