Легітимність судової влади: теоретико-методологічні аспекти її оцінки

Abstract

У статті розглянуто теоретико-методологічні аспекти оцінки легітимності судової влади, зокрема в контексті формування відповідних критеріїв. Визначено, що відсутність легітимності має місце виключно за відсутності легальності, тобто у випадку коли судді чи суд здійснюють сою діяльність не на законних підставах або з грубим доведеним порушенням законодавства. У всіх інших випадках ступінь легітимності судової гілки влади повинен бути оцінений, що в свою чергу відкриватиме нові підходи та шляхи підвищення ефективності організаційно-правового забезпечення реалізації судочинства. Крім того, діяльність судової гілки влади має спрямовуватися на те, щоб з поміж іншого «власними силами» підвищувати рівень власної легітимності, а отже і довіри до себе суспільства, оскільки в іншому випадку вирішення правових конфліктів відбуватиметься в інший спосіб, не шляхом звернення до суду, що знижує авторитет механізму держави в цілому. На основі проведеного аналізу визначено, що одним із критеріїв легітимності судової гілки влади має стати якість системи судового адміністрування, що виражається в цілком конкретних заходах, які б із використанням сучасних інформаційно-аналітичних технологій та інструментів спростили доступ до судочинства та моніторинг за ходом його відправлення. Сформовані висновки, які полягають в тому, що більшість проаналізованих сучасних підходів до оцінки легітимності судової влади пов’язані з критеріями визначення якості здійснення судочинства, що закраплені у різних документах, зокрема міжнародного рівня. Що ж до змісту критеріїв такої оцінки, то до найбільш поширені слід віднести: рівень довіри до суду; якість системи судового адміністрування; рівень задоволеності роботою суду учасниками судового розгляду; відповідність дій і рішень суду правовим нормам; об’єктивність процесу пізнання, правильність його результату; незалежність і безсторонність суду під час розв’язання юридичних справ, що узгоджується із дотриманням відповідних принципів закріплених у законодавстві.

The article examines the theoretical and methodological aspects of assessing the legitimacy of the judiciary, in particular in the context of the formation of relevant criteria.It was determined that the lack of legitimacy occurs only in the absence of legality, that is, in the case when judges or the court carry out their activities on illegal grounds or with a gross proven violation of the law. In all other cases, the degree of legitimacy of the judicial branch of government should be assessed, which in turn will open up new approaches and ways of improving the effectiveness of the organizational and legal support for the implementation of the judiciary.In addition, the activities of the judicial branch of government should be aimed at increasing the level of its own legitimacy, and therefore the trust of the society, because otherwise the resolution of legal conflicts will take place in another way, not by going to court , which reduces the authority of the state mechanism as a whole.Based on the analysis, it was determined that one of the criteria for the legitimacy of the judicial branch of government should be the quality of the judicial administration system, which is expressed in quite specific measures that would simplify access to the judiciary and monitoring the progress of its dispatch with the use of modern information and analytical technologies and tools.Conclusions were formed, which are that most of the analyzed modern approaches to the assessment of the legitimacy of the judiciary are related to the criteria for determining the quality of the administration of justice, which are scattered in various documents, in particular of the international level. As for the content of the criteria for such an assessment, the most common include: level of trust in the court; the quality of the judicial administration system; the level of satisfaction with the work of the court by the participants in the trial; conformity of court actions and decisions with legal norms; objectivity of the learning process, correctness of its result; independence and impartiality of the court during the resolution of legal cases, which is consistent with the observance of the relevant principles enshrined in the legislation.