Правове закріплення та практика правозастосування інституту зворотно-го відсилання у романо-германській правовій системі

Abstract

Стаття присвячена дослідженню доктрини зворотного відсилання на прикладі країн романо-германської правової сім’ї: Франції, Німеччини та Італії. Детально аналізуються рішення судів, що встановили прецеденти щодо застосування цієї доктрини. Вказується, що Франція вважається однією з держав-засновниць доктрини зворотного відсилання, а термін «renvoi» став всесвітньо відомим після рішення в справі Forgо. Проаналізовано справи, в яких суди Франції застосували принцип зворотного відсилання, щоб вирішити конфлікти права. Наведені приклади змін у законодавстві Франції, які виключали правила про зворотне відсилання для рішень у спадкових питаннях. Детально проаналізовано статут Франції щодо відсилання до законодавства інших держав та правила тлумачення законодавства у випадках, коли воно відсилає до Франції або інших країн. Розглянуто процес створення та запровадження Кодексу міжнародного приватного права у Франції. Висвітлюються практичні аспекти використання зворотного відсилання у Франції та зазначається, що попри існуючі сумніви та проблеми, зворотне відсилання стає все більш прийнятним і розповсюдженим в практиці міжнародного приватного права. Проаналізовані особливості німецького колізій-ного права в контексті ситуацій, коли відбувається зворотне відсилання до права третьої держави, що не є членом Європейського Союзу (ЄС). Встановлено, що у практиці німецьких судів концепція прихованого зворотного відсилання використовується з метою досягнення справедливості та забезпечення прогнозованості і стабільності в розв’язанні міжнародних спорів. Вона дає змогу зберегти принципи іноземного права, використовую-чи для цього власне національне право. Досліджено питання зворотного відсилання у законодавстві Італії, відповідно до якого вимагається, щоб суд застосовував колізійні норми до справи з власної ініціативи. У статті наведені приклади рішення суду в справі, де виникає питання застосування доктрини renvoi.

The article is devoted to the study of the renvoi doctrine on the example of the countries of the Romano-Germanic legal system: France, Germany and Italy. The author analyses in detail the decisions of the courts that have established precedents for the application of this doctrine. The author points out that France is considered to be one of the founding states of the renvoi doctrine and the term «renvoi» became world famous after the Forgo judgment. The author analyses the cases in which the French courts have applied the principle of deference to resolve conflicts of law. Examples of changes in French legislation that excluded the rules of deference for decisions in inheritance matters are given. The author analyses in detail the French statute on reference to the legislation of other states and the rules of interpretation of legislation in cases where it refers to France or other countries. The process of creation and implementation of the Code of Private International Law in France is considered.The author highlights the practical aspects of the use of deference in France and notes that, despite the existing doubts and problems, deference is becoming increasingly acceptable and widespread in the practice of private international law. The author analyses the peculiarities of German conflict of laws in the context of situations where a backward reference to the law of a third state which is not a member of the European Union (EU) is made. It is established that in the practice of German courts, the concept of implied deference is used to achieve justice and ensure predictability and stability in the resolution of international disputes. It makes it possible to preserve the principles of foreign law while using national law for this purpose.The author examines the issue of retroactive reference in Italian law, which requires that a court apply conflict of laws rules to a case on its own initiative. The article provides examples of a court decision in a case where the issue of application of the renvoi doctrine arises.