Юридична аргументація в судовому процесі: вітчизняний досвід та зарубіжна практика

Abstract

Стаття присвячена висвітленню вітчизняного досвіду та зарубіжної практики юридичної аргументації в судовому процесі. Велика юридична енциклопедія визначає юридичну аргументацію як процес надання аргументів юридичного значення та встановлення відношень між ними, що набуває юридичної форми при узгодженні логічних правил з нормами права. Констатовано, що юридична аргументація у судових рішеннях є обов’язковою, адже прийнятність правового прийняття рішення залежить від процедур аргументації та прагнення до досягнення істини в праві. Відтак, правосудність судових рішень визначається їх відповідністю вимогам законності, обґрунтованості та мотивованості. Встановлено, що аргументом є твердження, що містить засновки і висновок, не всі з яких є виражені в реальних аргументах. В юридичній аргументації доказ є допоміжним інструментом аргументу. У практичному дискурсі задля досягнення критеріїв раціональності і правильності нерідко виникає необхідність застосування спеціальних знань, носіями яких є експерти. Висновки експертів, що надаються в межах призначеної судом експертизи є джерелами/засобами доказування. Докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми. Саме тому залучені до судового процесу судові експерти повинні володіти навичками аргументації та усної комунікації, бути фаховими, авторитетними, а їхні висновки обґрунтованими та неупередженими. Тобто правила юридичного дискурсу та принципи юридичної аргументації неодмінно поширюються на судового експерта, який постає одним із суб’єктів аргументування. З’ясовано, що вітчизняні суди не завжди з довірою відносяться до висновків, наданих експертами. Результати психофізіологічної діагностики особи із використанням поліграфа не надають переваги у доказуванні, а «беруться до уваги, поряд з іншими доказами». Залучення експертів до судового процесу не завжди надає підстави включати надані ними висновки в доказову базу, а тим паче вважати реальними аргументами. Існує потреба у законодавчому регулюванні питання щодо можливості участі спеціаліста-поліграфолога в судовому процесі. Окреслено практику доказування та з’ясовано роль свідків-експертів в Італії. Так, в італійському цивільному судочинстві існує два види експертів: судовий технічний експерт, призначений суддею (CTU), і експерт, призначений сторонами (CTP). Експерт не повинен мати жодних інтересів, пов’язаних із провадженням. Призначений експерт зобов’язаний погодитися на власне призначення і може відхилити його лише з обґрунтованих причин, які оцінює суддя.

The article is devoted to highlighting domestic experience and foreign practice of legal argumentation in court proceedings. The Great Legal Encyclopedia defines legal argumentation as the process of giving arguments legal meaning and establishing relationships between them, which acquires jurisprudence. forms when harmonizing logical rules with legal norms. It is stated that legal reasoning in court decisions is mandatory, since the acceptability of legal decision-making depends on the procedures of argumentation and the desire to achieve the truth in law. Therefore, the justice of court decisions is determined by their compliance with the requirements of legality, reasonableness and motivation.It is established that an argument is a statement containing premises and a conclusion, not all of which are expressed in real arguments. In legal argumentation, evidence is an auxiliary tool of argument.In practical discourse, in order to achieve the criteria of rationality and correctness, there is often a need to apply special knowledge, the bearers of which are experts. Opinions of experts provided within the limits of the examination appointed by the court are sources of evidence.Evidence must be proper, admissible, reliable, sufficient. That is why forensic experts involved in the judicial process must possess the skills of argumentation and oral communication, be professional, authoritative, and their conclusions substantiated and impartial. That is, the rules of legal discourse and the principles of legal argumentation necessarily apply to the judicial expert, who appears as one of the subjects of argumentation.It was found that domestic courts do not always trust the conclusions provided by experts. The results of a psychophysiological diagnosis of a person using a polygraph do not provide advantages in proof, but «are taken into account, along with other evidence».Involvement of experts in the legal process does not always provide grounds to include the conclusions they provide in the evidence base, let alone consider them as real arguments. There is a need for legislative regulation of the issue of the possibility of the participation of a polygraph specialist in the legal process.The evidence practice was outlined and the role of expert witnesses in Italy was clarified. Thus, in Italian civil proceedings there are two types of experts: the judicial technical expert appointed by the judge (CTU) and the expert appointed by the parties (CTP). The expert should not have any interests related to the proceedings. The appointed expert must agree to his own appointment and can reject it only for valid reasons assessed by the judge.