Розсуд судді у забезпеченні прав і свобод людини: значення правової позиції

Abstract

Стаття присвячена аналізу розсуду судді у забезпеченні прав і свобод людини та дослідження значення правової позиції Верховного Суду. Встановлено, що призначенням Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні є, передусім, формування обґрунтованої правової позиції стосовно застосування всіма судами в подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана, і таким чином спрямування практики в єдине та правильне правозастосування. Правові позиції Верховного Суду мають більш складну природу, оскільки є чітке усвідомлення завдань цього органу як ключового суб’єкта формування єдності національної судової практики. Досліджено юридичну літературі в якій наразі обговорюється проблема відступлення від правових позицій, висловлених раніше, оскільки саме на рівні вищих судових інстанцій має вирішуватися проблема одностайного застосування судами норм законодавства у подібних правовідносинах. Інститут відступлення від попередньої правової позиції є досить цікавим явищем і набув поширеного застосування в останні роки, і пов’язана ця проблема, можливо, з реформою процесуального законодавства. Встановлено, що масове відступлення від попередніх правових позицій порушує стандарти сталості судової практики, а вимога правової визначеності апелює саме до стандартів сталості судової практики, згідно з якою суди повинні за однакових фактичних умов ухвалювати в у аналогічних справах аналогічні рішення. Сталість судової практики означає, що низка раніше прийнятих та узгоджених судових рішень є переконливим доказом правильного тлумачення правової норми. Оскільки законодавець не закріпив обов’язковість раніше прийнятих постанов Верховного Суду України, однак можливість відступу від них надається лише суду касаційної інстанції Верховному Суду. Відступаючи від правової позиції, суд має навести серйозну і переконливу аргументацію, оскільки для інакшого застосування припису закону у однаковій (або подібній) ситуації з аналогічним юридичним складом повинні існувати вагомі та розумні підстави. Зроблено висновок, що особливого значення набувають саме принципи, якими керуються судді при виробленні кожного конкретного рішення і формуванні відповідної правової позиції, а саме принципи верховенства права, справедливості й законності.

The article is devoted to the analysis of the judge’s discretion in ensuring human rights and freedoms and the study of the significance of the legal position of the Supreme Court. It has been established that the purpose of the Supreme Court as the highest judicial institution in Ukraine is, first of all, the formation of a justified legal position regarding the application by all courts in the further work of a specific norm of substantive law or compliance with a norm of procedural law that was incorrectly used, and thus directing practice into a unified and proper enforcement. The legal positions of the Supreme Court have a more complex nature, as there is a clear awareness of the tasks of this body as a key subject in the formation of the unity of national judicial practice. The legal literature was studied, which currently discusses the problem of deviating from the legal positions expressed earlier, whereas it is at the level of higher courts that the problem of unanimous application of legal norms by courts in similar legal relations should be resolved. The institution of departure from the pre-legal position is quite an interesting phenomenon and become widely in recent years, and this problem is connected, perhaps, with the reform of procedural legislation. It was established that a massive departure from previous legal positions violates the standards of consistency of judicial practice, and the requirement of legal certainty appeals precisely to the standards of consistency of judicial practice, according to which courts must make similar decisions in similar cases under the same factual conditions. Constancy of judicial practice means that a series of previously adopted and agreed court decisions is a convincing proof of the correct interpretation of the legal norm. Since the legislator has not establish the binding nature of previously adopted resolutions of the Supreme Court of Ukraine, however, the possibility of deviating from them is provided only to the court of cassation instance of the Supreme Court. Deviating from the legal position, the court must provide a serious and convincing argument, since there has to be valid and reasonable grounds for a different application of the law’s prescription in the same (or similar) situation with a similar legal structure. It was concluded that the principles that are guided by judges when making each specific decision and forming the corresponding legal position, namely the principles of the rule of law, justice and legality, are of particular importance.