Позалінгвальні та лінгвальні фактори формування лексики як галузі давньокитайської лінгвістичної традиції

Abstract

У статті аналізуються процеси формування лексики китайської мови та причини змін у плані змісту та фактори впливу на збагачення лексичного складу. Автор досліджує історію формування та фіксації лексичного складу давньокитайської мови, визначено головні історичні етапи формування лексики, розглянуто особливості формування лексики на кожному історичному етапі, визначено особливості фіксації лексики на кожному історичному етапі, розглянуто перші систематизовані дослідження лексичного складу китайської мови. Розглянуто особливості розвитку нових лексичних значень у семантичній структурі лексичних одиниць, що вживалися в донаукові періоди історії китайської мови, зокрема у доцинський період (先秦). Аналіз досліджень, присвячених даному питанню, свідчить про те, що формування кожної лексичної системи має тривалу історію, у якій відбивається специфіка становлення та розвитку китайської мови різних епох під впливом внутрішніх та зовнішніх факторів, зокрема поповнення лексичного складу через нові релігійні вчення, зокрема буддизм, та зовнішні контакти, які активізувались після Опіумних війн. Розвиток, фіксація та функціонування лексики пов'язане з історією народу, з подіями, що відбуваються на всіх етапах політичного, економічного та культурного розвитку держави. Екстралінгвальні чинники, такі як взаємодія культури та мови, розвиток ремесл, розширення географічних кордонів накладає свій відбиток і на її лексику, вивчення якої є в даний час однієї із актуальних проблем соціолінгвістики. Лексика народу пов'язана з історією країни, з подіями, що відбуваються на всіх етапах політичного, економічного та культурного розвитку держави. Слід зазначити, що наукова значущість цього дослідження обумовлена, перш за все, практичною потребою чітко окреслити історичні етапи та визначити лінгвальні та позалінгвальні фактори впливу на розвиток лексичної системи. Зміни у економічній, політичній, сільськогосподарській, культурній, релігійній та ін. сферах відображаються в мові появою нових понять, що, у свою чергу, збагачує лексичний склад давньокитайської мови. Розвиток лексики давньокитайської мови проходить двома основними шляхами: перший – тенденція постійного поповнення словникового запасу через появу нових понять для назви нових життєвих реалій, активне використання запозичень; другий шлях – тенденція до формування двоскладових слів та усунення полісемії.

The article analyzes the processes of formation of the vocabulary of the Chinese language and the reasons for changes in terms of content and influencing factors on the enrichment of the vocabulary. The author investigates the history of the formation and fixation of the lexical composition of the ancient Chinese language, the main historical stages of the formation of the vocabulary are determined, the features of the formation of the vocabulary at each historical stage are considered, the features of the fixation of the vocabulary at each historical stage are determined, the first systematic studies of the lexical composition of the Chinese language are considered. The peculiarities of the development of new lexical meanings in the semantic structure of lexical units used in the pre-scientific periods of the history of the Chinese language, in particular in the pre-Qing period (先秦), are considered. The analysis of research devoted to this issue shows that the formation of each lexical system has a long history, which reflects the specifics of the formation and development of the Chinese language in different eras under the influence of internal and external factors, in particular, the replenishment of the lexical composition through new religious teachings, in particular Buddhism, and external contacts that intensified after the Opium Wars. The development, fixation and functioning of the vocabulary is connected with the history of the people, with the events taking place at all stages of the political, economic and cultural development of the state. Extralingual factors, such as the interaction of culture and language, the development of crafts, the expansion of geographical boundaries also leave their mark on its vocabulary, the study of which is currently one of the topical problems of sociolinguistics. The vocabulary of the people is connected with the history of the country, with the events taking place at all stages of the political, economic and cultural development of the state. It should be noted that the scientific significance of this study is due, first of all, to the practical need to clearly outline the historical stages and determine lingual and extralingual factors influencing the development of the lexical system. Changes in economic, political, agricultural, cultural, religious, etc. spheres are reflected in the language by the appearance of new concepts, which, in turn, enriches the lexical composition of the ancient Chinese language. The development of the vocabulary of the ancient Chinese language takes place in two main ways: the first is the tendency to constantly replenish the vocabulary due to the emergence of new concepts to name new realities of life, the active use of borrowings; the second way is the tendency to form two-syllable words and eliminate polysemy.