Міф про універсальність бароко

Abstract

У статті розглядаються міркування літературознавців про українське літературне бароко, зокрема аналізується твердження Д. Чижевського та деяких його послідовників про універсальність бароко. До основних елементів універсальності вони віднесли «синкретичність», а також «синтетичність», маючи на увазі «синтез культури середньовіччя та Ренесансу». Автор статті констатує, що останнім часом у трактуванні універсалізму барокового стилю відбулася певна трансформація: йшлося не так про універсальність світогляду, стилю, як про його здатність створювати універсальну картину світу (Богдана Криса, Леонід Ушкалов). Найбільше про «універсальну картину світу» у творчості письменників українського бароко писав Валерій Шевчук у «Музі Роксоланській». Він вважає, що ця тема має концептуальне значення і є ключем до розуміння барокових мистецьких структур, тобто поетики цього стилю. Автор статті переглядає усталену думку про «універсальну картину світу» у бароковому мистецтві, вважаючи, що у цьому формулюванні відображається певна ідеалізація бароко. На його думку, література жодної епохи не може дати універсальної картини світу, а бароко, як і кожен інший стиль або тип творчості, по-своєму заанґажоване, однобічне. Уявлення про універсалізм бароко спростовують літературні твори, які з’явилися в Україні протягом XVII – XVIII ст. У статті розглядаються вірші Данила Братковського, Лазаря Барановича, Івана Величковського, Климентія Зіновієва, козацькі літописи Самовидця, Григорія Грабянки, Самійла Величка, «Мандри» Василя Григоровича-Барського. Зроблено висновок про те, що ідея про універсальність бароко виявилася міфом, який намагалися деякі дослідники цієї епохи і цього стилю розгорнути у своїх наукових розвідках. У статті автор стверджує, що будь-який стиль чи тип творчості не може претендувати на універсальність, маючи певні смислові і художні домінанти, які здатні зображувати дійсність і творити «картину світу» лише зі свого погляду, зі своїх методологічних позицій. Бароко у цьому розумінні не становить собою винятку, то наближаючись, то віддаляючись від універсального зображення світу.

The article considers the opinions of literary critics on the Ukrainian literary baroque, in particular, analyzes the statement of D. Chyzhevsky and some of his followers about the universality of the baroque.Among the main elements of universality, they included “syncretism” and “syntheticity”, meaning “synthesis of the culture of the Middle Ages and the Renaissance”. The author of the article states that recently in the interpretation of the universalism of the Baroque style there has been a certain transformation: it was not so much about the universality of worldview, style, as its ability to create a universal picture of the world (Bohdana Krysa, Leonid Ushkalov). Valery Shevchuk wrote the most about the “universal picture of the world” in the works of Ukrainian Baroque writers in the Muse of Roksolanska. He believes that this theme has a conceptual significance and is the key to understanding the Baroque art structures, ie the poetics of this style. The author of the article reconsiders the established idea of a “universal picture of the world” in Baroque art, believing that this formulation reflects a certain idealization of the Baroque. In his opinion, the literature of any epoch cannot give a universal picture of the world, and baroque, like any other style or type of creativity, is in its own way biased, one-sided. The notion of Baroque universalism is refuted by literary works that appeared in Ukraine during the XVII – XVIII centuries. The article examines the poems of Danylo Bratkovsky, Lazar Baranovych, Ivan Velychkovsky, Klymenty Zinoviev, Cossack chronicles of Samovydets, Hryhoriy Hrabyanka, Samiil Velychko, “Travels” by Vasyl Hryhorovych-Barsky. It is concluded that the idea of the universality of the Baroque turned out to be a myth, which some researchers of this era and this style tried to develop in their scientific research.In the article, autor argues that any style or type of creativity cannot claim universality, having certain semantic and artistic dominants that are able to depict reality and create a "picture of the world" only from their point of view, from their methodological positions. Baroque in this sense is no exception, then approaching, then moving away from the universal image of the world.