Екологічний метамодернізм у поезії та прозі письменників Закарпаття (на матеріалі творів Петра Мідянки та Мирослава Дочинця)

Abstract

У статті проаналізовано трансформацію екологічної проблематики в поезії і прозі сучасних письменників Закарпаття – Петра Мідянки та Мирослава Дочинця. Проблему означено з перспективи екокритичного прочитання – нового для вітчизняного літературознавства напряму інтерпретації літературних явищ. Означено основні аспекти «зелених студій»: джерела методології, художні версії глобальних екологічних проблем, пізнавальний та виховний аспект таких творів літератури, специфіку художності творів на екологічну тематику тощо. Указано на інтердисциплінарний дискурс екокритики, зв’язок з іншими методологічними підходами у літературознавстві (психоаналізом, семіотикою, постструктуралізмом тощо). Акцентовано на тому, що для української літератури різних періодів актуальними є теми гармонійного єднання людини і природи (Леся Українка, М. Коцюбинський, О. Кобилянська, Б.-І. Антонич, Ліна Костенко, М. Дочинець, Є. Пашковський, Г. Тарасюк, Г. Пагутяк, Л. Дереш тощо). Основою студії є літературознавчий аналіз екоцентричної авторефлексії у творчості закарпатських письменників – Петра Мідянки і Мирослава Дочинця. Досліджено екологічні мотиви і теми у їх творах, зокрема, порушення екологічної рівноваги між людським радикалізмом і природніми ресурсами, бачення виходу з цієї кризи, котре полягає у повноцінному єднанні з природою, з правічним минулим, визнанням себе частиною земної гармонії, а не повноправним власником. Доведено, що письменники вказують на важливість екологічної гармонії та акцентують на «другій зоні» природи (за П. Баррі), тобто на рефлексії над «мальовничими пейзажами» рідного краю. Митці наголошують на тому, що сучасник ностальгує за первісним міфологічним буттям гармонійної взаємодії людини й довкілля. Виснувано, що екоцентричність світогляду Петра Мідянки та Мирослава Дочинця на художньому рівні репрезентовано через комплекс мотивів і образів, трансформацію жанрових різновидів, урізноманітнення індивідуально-авторського стилю.

The article analyzes the transformation of ecological problematics in the poetry and prose of contemporary writers of Transcarpathia – Petro Midianka and Myroslav Dochynets. The problem is defined from the perspective of eco-critical reading – a new trend for the literary phenomena interpretation for domestic literary criticism. The main aspects of “green studios” are identified: sources of methodology, artistic versions of global environmental problems, cognitive and educational aspects of the literature, the art specifics of the literature with environmental problematics, and so on. The interdisciplinary discourse of ecocriticism, connection with other methodological approaches in literary criticism (psychoanalysis, semiotics, poststructuralism, etc.) are pointed out. It is emphasized the topics of harmonious unity of man and nature are relevant for Ukrainian literature of different periods of time (Lesia Ukrainka, M. Kotsiubynskyi, O. Kobylianska, B.-I. Antonych, Lina Kostenko, M. Dochynets, E. Pashkovskyi, H. Tarasiuk, H. Pahutiak, L. Deresh and others). The principle of the studio is a literary interpretation of the ecocentric postmodernist aspect in the works of Transcarpathian writers – Petro Midianka and Myroslav Dochynets. In their works ecological motives and themes are studied, in particular, the violation of the ecological balance between human radicalism and natural resources, the troubleshooting suggestion of crisis overcoming lying in close communion with the nature, our age-long past, in self-recognition as the part of earthly harmony, not its full owner. It is demonstrated the writers point out the importance of ecological harmony and emphasize the “second zone” of nature (according to P. Barry), in other words the reflection on the “picturesque landscapes” of the native land. The artists undeline great nostalgia of the contemporaries for the eternal mythological genesis of the harmonious interaction between a man and the nature. We concluded the ecocentric worldview of Petro Midianka and Myroslav Dochynets at the artistic level was represented through a set of motives and images, transformation of genre varieties and diversification of individual writing style.