Типологія й функції інтертекстем з української літератури в романі Агатангела Кримського "Андрій Лаговський"

Abstract

У статті окреслено особливості рецепції українського письменства в романі Агатангела Кримського «Андрій Лаговський». З’ясовано, що в аналізованому творі присутні перегуки з Біблією, античною міфологією, російською, німецькою, англійською, французькою, італійською літературами, східним письменством і фольклором. Водночас у романі зафіксовано сім інтертекстуальних покликань на твори українських письменників (Степана Руданського, Івана Франка, Миколи Гоголя, Івана Котляревського, Леоніда Глібова, «Повість временних літ», «Слово о полку Ігоревім»). У мовленні українця Лаговського ці інтертекстеми є додатковим маркером національної ідентифікації. На початку першої частини («Не порозуміються») наведено фрагмент поезії С. Руданського «Наука». А. Кримський застосовує техніку колажу та об’єднання коротких рядків, аби цитата виглядала компактніше. Інтертекстема розташована на місці епіграфу й виконує функцію експлікації, а саме пояснює причини конфлікту А. Лаговського з матір’ю. Важливу роль у романі відіграє «Притча про красу» І. Франка. Трансплантація прототексту відбувається із застосуванням двох інтертекстуальних стратегій, а саме парафразу й цитування. Історія Лаговського й Зої може розглядатися як повторення мандрівного сюжету, покладеного в основу поезії трувера Генріха Анделійського й «Притчі про красу» І. Франка. Титульний герой спочатку виголошує сентенції про платонічну любов, а потім виявляється неспроможним опиратися спокусі. Також письменник застосовує у романі прийом коментування прототексту. Хрестоматійна цитата з повісті М. Гоголя «Майська ніч, або Утоплена» наведена в романі за контрастом: картина чудової української ночі викликає в Лаговського не замилування, а розпач, викликаний пожежею на хуторі. Інтертекстема з драми І. Котляревського «Наталка Полтавка» підкреслює моральний мазохізм титульного героя, який намагається принизити власні альтруїстичні вчинки рефлексіями про паразитичне існування. Дві інтертекстеми з давнього письменства пов’язані з випадковими асоціаціями персонажів. Алюзія на байку Л. Глібова «Трандафіль і свиня» виконує характеризувальну функцію, демонструючи ерудицію Лаговського й схильність до філологічних розмислів.

The article outlines the specifics of the reception of Ukrainian literature in the novel “Andrii Lahovskyi” by Ahatanhel Krymskyi. The analyzed work contains echoes of the Bible, ancient mythology, Russian, German, English, French, Italian literature, oriental literature and folklore. At the same time, the novel defines seven intertextual links to the works of Ukrainian writers (Stepan Rudanskyi, Ivan Franko, Mykola Hohol, Ivan Kotliarevskyi, Leonid Hlibov, “The Tale of Bygone Years”, “The Tale of Ihor’s Campaign”). These intertexteme serve as an additional marker of national identification given in the speech of Lahovskyi, the Ukrainian. At the beginning of the first part (“Will not understand each other”) a fragment of poetry “Science” by S. Rudanskyi is given. To make the quote look more compact, A. Krymskyi uses the technique of collage and short lines combination. Intertexteme takes the place of the epigraph and serves as an explication: it explains the reasons of the conflict between A. Lahovskyi and his mother. Ivan Franko’s “Parable of Beauty” plays an important role in the novel. Prototext transplantation goes using two intertextual strategies: paraphrase and citation. The story of Lahovskyi and Zoia can be considered as a travelling plotline iterance being the basis of the poetry of trover Henri D’andeli and the “Parable of Beauty” by Ivan Franko. The main character first pours out wisdom of platonic love, and later he is unable to resist temptation. The writer also uses the technique of prototext commenting in the novel. A textbook quote from the story “The May Night, or Drowned” by M. Hohol is given in the novel in contrast: the picture of a wonderful Ukrainian night makes Lahovskyi feel not admiration, but despair caused by a fire on the farm. The intertexteme from the drama “Natalka Poltavka” by I. Kotliarevskyi emphasizes the moral masochism of the main hero as he tries to humiliate his own altruistic actions by reflecting on parasitic existence. Two intertexteme from ancient writing are associated with random connections of characters. The allusion to the fable “Trandafil and the Pig” by L. Hlibov performs a characteristic function, demonstrating Lahovskyi’s erudition and propensity for philological reflections.