Образний конструкт «зрада» в аксіологічних координатах діаспорного жіночого письма

Abstract

Пропоноване дослідження постало як прагнення осягнути «інакший» жіночий спосіб художнього мислення, відстежити еволюцію і природу фемінних цінностей, де любов посідає одну з ключових позицій. Проте в жіночому баченні образний ареал кохання охоплює, окрім непохитної відданості, її психоемоційну протилежність – зраду, яка втім не кваліфікується ремінним дискурсом лише в радикально негативному ранжуванні, а залишає певний шлюз для її морально-етичного пояснення. Метою статті є дослідити образний конструкт «зрада» в аксіології жіночого епосу української діаспори середини ХХ століття. Методологічну базу дослідження становлять праці Віри Агеєвої, Олександра Астаф’єва, Ніни Бернадської, Ярослави Вільної, Мирослави Гнатюк, Людмили Грицик, Тамари Гундорової, Антоніни Гурбанської, Олени Єременко, Людмили Задорожної, Григорія Клочека, Тетяни Мейзерської, Володимира Погребенника, Наталії Поплавської, Григорія Семенюка, Оксани Сліпушко, Анатолія Ткаченка, Ольги Харлан та інших, які виявили маркантні ознаки жіночого літературного дискурсу, з’ясувавши основні тенденції сучасного літературознавчого контенту. Наукова новизна. Однією з художніх особливостей реалізації образного конструкта «зрада» в парадигмі концептуального наповнення любові є не лише домінантність трагічної апокаліптичності, але й використання авторками м’якого гумору (оповідання «Шкода плакати…» (зб. «З книги життя») Олександри Шпак), деідеалізація жіночої вірності, що є рідкісним явищем в українському красному письменстві (роман «В обіймах Мельпомени» Дарії Ярославської). Окрему частину проблеми опрацювання образного конструкта «зрада» становлять ті жіночі діаспорні твори, що поповнили українську літературу деідеалізованим інваріантом зрадженого кохання. Ідеться про феномен новітньої покритки ХХ ст. як репрезентативну постать української культури, літератури зокрема. Ключовим образом творів означеної проблемно-тематичної групи стала молода жінка, що опинилась на маргінесі суспільства, позаяк її доля понівечена гедонізмом чоловічої зради (оповідання «Дівоча честь» (зб. «Чотири сонця») Докії Гуменної, оповідання «Паранька» (зб. «З потоку життя») Іванни Чорнобривець). Висновки. Таким чином, репрезентуючи образний конструкт «зрада» в різних контекстуальних наповненнях художнього дискурсу, письменниці виявляють морально-етичний плюралізм його реалізації, залишаючи читачеві можливість потрактування згідно з аксіологічною матрицею власного сумління.

The proposed study emerged as a desire to understand the «different» female way of artistic thinking, to trace the evolution and nature of feminine values, where love occupies one of the key positions. However, in women's vision, the figurative area of love encompasses, in addition to unwavering devotion, its psycho-emotional opposite – betrayal, which, however, does not qualify as a belt discourse only in a radically negative ranking, but leaves a gateway for its moral and ethical explanation. The aim of the article is to investigate the figurative construct of «betrayal» in the axiology of the female epic of the Ukrainian diaspora in the middle of the twentieth century. The methodological basis of the study are the works of Vira Ageeva, Oleksandr Astafyev, Nina Bernadska, Yaroslava Vilna, Myroslava Hnatyuk, Lyudmyla Hrytsyk, Tamara Gundorova, Antonina Gurbanska, Olena Yeremenko, Lyudmyla Zadorozhna, Hryhoriy Voloniyska Klocheka, Semenyuk, Oksana Slipushko, Anatoliy Tkachenko, Olga Harlan and others, who revealed specific features of women's literary discourse, clarifying the main trends of modern literary content. Scientific novelty. One of the artistic features of the realization of the figurative construct «betrayal» in the paradigm of the conceptual content of love is not only the dominance of tragic apocalypticism, but also the use of soft humor (the story «It's a pity to cry» (collection «From the Book of Life») by Alexandra Shpak), not the ideal of female fidelity, which is a rare phenomenon in Ukrainian red literature (the novel «In the arms of Melpomene» by Daria Yaroslavskaya). A separate part of the problem of elaborating the figurative construct «betrayal» are those women's diaspora works that have supplemented Ukrainian literature with a de-idealized invariant of betrayed love. This is the phenomenon of the latest coating of the ХХ century as a representative figure of Ukrainian culture, literature in particular. The key image of the works of this problem-thematic group was a young woman who found herself on the margins of society, as her fate was mutilated by the hedonism of male betrayal (the story «Maiden's Honor» (collection «Four Suns») by Dokia Humenna, the story «Paranka» (collection «From the flow of life») Ivanna Chornobryvets). Conclusions. Thus, representing the figurative construct of «betrayal» in different contextual contents of artistic discourse, the writers reveal the moral and ethical pluralism of its implementation, leaving the reader the opportunity to interpret according to the axiological matrix of their own conscience.