З історико-етимологічних студій В.В. Німчука в галузі слов'янської фразеології

Abstract

Стаття присвячена дослідженню етимології ідіоми горобина ніч, що має давню фіксацію в літописних текстах, починаючи з ХІ ст. в «Повісті временних літ». Незважаючи на спроби історико-етимологічної реконструкції (праці В. Німчука, О. Фінкеля, О.Могили та ін.), у сучасному мовознавстві вислів має різні етимологічні версії. Мета статті – аналіз первісної семантики в динаміці етнографічних і лінгвістичних даних східнослов’янських мов. Джерелами студії слугували літописи, етимологічні, тлумачні, діалектні, фразеологічні словники української, російської, білоруської мов, енциклопедії з міфології слов’янських народів, етнографічні праці, художні твори. Узгодженість лінгвістичних та культурно-історичних аргументів робить найбільш імовірним висновок, що первісне значення ідіоми горобина ніч з відповідними паралелями у східнослов’янських мовах було мотивовано поняттям рябий ‘строкатий’, звідси семантика ‘темна і строката ніч зі спалахами блискавки’. Унаслідок втрати первинного змісту відбулася реетимологізація, що пішла шляхом народної етимології по лінії рябиний – горобиний – “вороб’їний”. Трансформація образів так само не посприяла прозорості семантики вислову, але принаймні вони були носіям зрозумілі – горобець, горобина і т. ін. Літописне походження українського горобина ніч та його східнослов’янських паралелей має одну суттєву особливість: в найдавнішому серед них тексті «Повісті временних літ» компонента горобиний не було, його дописав невідомий літописець в XV ст. Властиво, постає питання про причину такого вкраплення. Відповідь полягає, на нашу думку, в суто художньому прийомі метафори, який застосувув автор літопису, аби провести паралель між небесними язичницькими стрілами-блискавками Перуна і стрілами воїнів в нічній битві 1024 р. біля села Листвена. Таким чином, ідіома горобина ніч має міфолого-метафоричну природу номінації, коли мотиватор одного культурного коду послужив підґрунтям для позначення іншого. Важливо підкреслити, яку б семіотичну систему східнослов’янської культури – міфологію, обряди, звичаї, мову – ми не розглядали, в кожній із них виявляємо використання давніших елементів, переосмислених в результаті зміни одного світосприйняття наступним, як відбулося з язичництвом і християнством.

The article is dedicated to the study of the etymology of the Ukrainian idiom horobyna nich (rowan night, horobyna nich), which has a long record in chronicle texts, starting from the 11th century in “The Tale of Bygone Years.” Despite attempts at historical and etymological reconstruction (the research by V. Nimchuk, O. Finkel, O. Mohyla, etc.), in modern linguistics, the expression has different etymological versions. The purpose of the article is to analyze the original semantics in the dynamics of ethnographic and linguistic data from East Slavic languages. The study sources were chronicles, etymological, explanatory, dialectal, phraseological dictionaries of the Ukrainian, Russian, and Belarusian languages, encyclopedias on the mythology of the Slavic peoples, ethnographic works, and artistic works. The consistency of linguistic and cultural-historical arguments makes the most probable conclusion that the original meaning of the idiom rowan night with the corresponding parallels in East Slavic languages was motivated by the concept of рябий (spackled, variegated), hence the semantics “dark and variegated night with flashes of lightning.” As a result of the loss of the original meaning, a re-etymologization took place, which followed the path of folk etymology along the lines of riabynyi – horobynyi – “vorobinyi” (rowan – mountain ash – “sparrow”). The transformation of images also did not contribute to the transparency of the semantics of the expression, but at least they were understandable to the speakers – sparrow, mountain ash, and so on. The historical origin of the Ukrainian rowan night and its East Slavic parallels has one essential feature: in the oldest text among all, the “The Tale of Bygone Years,” there was no mountain ash component, it was added by an unknown chronicler in the 15th century. This poses a question about the reason for such an addition. The answer lies, in our opinion, in a purely artistic application of a metaphor used by the author of the chronicle to draw a parallel between the celestial pagan lightning arrows of Perun and the arrows of the warriors in the night battle near the Listven village in 1024. Thus, the idiom rowan night has a mythological and metaphorical nature of nomination, for which the motivator of one cultural code served as the basis for the designation of another. It is important to emphasize that no matter which semiotic system of East Slavic culture – mythology, rites, customs, language – we consider, in each of them we find the use of older elements, reinterpreted as a result of the change of one worldview to another, as happened with paganism and Christianity.