Територіальні діалекти в контексті лінгвозахисних практик європейського ареалу

Abstract

У статті актуалізовано проблеми вивчення стану і статусу українських діалектів у соціолінгвістичному аспекті. Увага зосереджена на аналізі територіальних діалектів у світлі лінгвозахисних практик європейського ареалу. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю вивчення вітальності діалектних континуумів української мови та місця сучасних говірок у соціолінгвістичній ситуації, у системі самоідентифікації носіїв та в локальній ідентичності. Ці аспекти тісно пов’язані з проблемами спадковості та спадкоємності мовних прав, необхідністю збереження діалектних континуумів та захисту українськомовних територій від політичних спекуляцій на грунті діалектних відмінностей. Мета дослідження – визначення соціолінгвістичного статусу говірок у контексті лінгвозахисних практик європейського ареалу. Об’єктом аналізу є українські територіальні діалекти в системі українського та європейського законодавства. Завдання дослідження – окреслити становище українських діалектів у контексті соціолінгвістичних критеріїв загрожених мов та теоретичних основ класифікації слов’янських мов; проаналізувати лінгвістичну проблему розрізнення мовних ідіомів (мова / діалект; діалект / мікромова) у координатах української мовної дійсності та сучасних мовнополітичних практик Європи. Поставлені завдання конкретизуються на прикладах прецедентних спроб кодифікації говорів української мови та захисту мовних ідіомів у мовнополітичних практиках європейських країн. Результати роботи можуть бути використані для вироблення новітніх підходів до обстеження діалектного мовлення з урахуванням соціолінгвістичної ситуації регіонів в історичному та сучасному аспектах. Аналіз суспільних функцій українських діалектів у контексті лінгвозахисних практик дозволить виробити стратегії збереження діалектних континуумів як лінгвокультурного спадку нації.

The article updates the problems of studying the state and status of Ukrainian dialects in the sociolinguistic aspect. Attention is focused on the analysis of territorial dialects in the light of linguistic protection practices of the European area. The relevance of the research is determined by the need to study the vitality of the dialect continuums of the Ukrainian language and the place of modern dialects in the sociolinguistic situation, in the system of self-identification of speakers and local identity. These aspects are closely related to the problems of heredity and continuity of language rights, the need to preserve dialect continuums and protect Ukrainian-speaking territories from political speculation based on dialect differences. The purpose of the study is to determine the sociolinguistic status of dialects in the context of language protection practices in the European area. The object of analysis is Ukrainian territorial dialects in the system of Ukrainian and European legislation. The task of the research is to outline the situation of Ukrainian dialects in the context of the sociolinguistic criteria of endangered languages and the theoretical foundations of the classification of Slavic languages; to analyze the linguistic problem of distinguishing language idioms (language / dialect; dialect / microlanguage) in the coordinates of the Ukrainian linguistic reality and modern language policy practices in Europe. The set tasks are specified using examples of precedent attempts to codify Ukrainian dialects and protect language idioms in the language policy practices of European countries. The results of the work can be used to develop new approaches to the examination of dialect speech, taking into account the sociolinguistic situation of the regions in historical and modern aspects. An analysis of the social functions of Ukrainian dialects in the context of language protection practices will allow us to develop strategies for preserving dialect continuums as the nation’s linguistic and cultural heritage.