Історико-правова характеристика позову в інтересах суспільства як інституту адміністративного судочинства

Abstract

У статті надається історико-правова характеристика інституту позову в інтересах суспільства взагалі та в контексті адміністративного судочинства. Розкрито історичні витоки цього інституту із часів римського права, де він іменувався «actio popularis». Виокремлено деякі найбільш поширені конструкції подібних позовів у римському праві. Підкреслено публічно-правову користь від подання цих позовів попри їхній приватноправовий характер. Зроблено акцент на дуалізмі між приватними й публічними інтересами в праві, що особливо виразно проявляється саме в інституті позову в інтересах суспільства. Розкрито термінологію, яка використовується в різних правових системах для позначення інституту позову в інтересах суспільства чи його окремих різновидів: «actio popularis», «Public Interest Litigation», «Public Interest Law», «Social Interest Litigation». Окреслено основні сфери, у яких найчастіше подаються позови в інтересах суспільства: захист довкілля, протидія дискримінації тощо. Проаналізовано причини низької цікавості до інституту позову в інтересах суспільства в попередні історичні періоди в Україні. З іншого боку, висловлено думку про значне підвищення інтересу до таких позовів упродовж останніх років, що пов’язано з певними чинниками. До них віднесено: розвиток громадянського суспільства і збільшення цікавості законодавців до цього інституту, а також ратифікація Україною Конвенції про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля (Орхуської конвенції). Остання подія мала значення в контексті подальшого прийняття Великою Палатою Верховного Суду постанови від 11.12.2018 р. у справі No 910/8122/17, у якій було зазначено про право об’єднань громадян природоохоронного спрямування подавати позови в інтересах суспільства щодо цих питань. У висновках до статті наголошено на перспективності подальшого дослідження застосування actio popularis в іноземних юрисдикціях із метою вивчення можливостей розширення кола правовідносин, у яких допустимо подання таких позовів в Україні.

The article provides a historical and legal characterization of the institution of a Public Interest Litigation in general and in the context of administrative proceedings. The author reveals the historical origins of this institute from the time of Roman law, where it was called “actio popularis”. Some of the most common constructions of such claims in Roman law are highlighted. The author emphasizes the public benefit of filing such claims despite their private law nature. The author emphasizes the dualism between private and public interests in law, which is particularly evident in the institution of a Public Interest Litigation. The terminology used in different legal systems to describe the institution of a public interest action or its individual varieties is revealed: “actio popularis”, “Public Interest Litigation”, “Public Interest Law”, “Social Interest Litigation”. The author outlines the main areas in which Public Interest Litigation is most often applied: environmental protection, anti-discrimination, etc. The author analyzes the reasons for the low interest in the institution of public interest litigation in previous historical periods in Ukraine. On the other hand, it is suggested that there has been a significant increase in interest in such lawsuits in recent years, which is due to certain factors. These include: the development of civil society and the increased interest of legislators in this institution, as well as the ratification by Ukraine of the Convention on Access to Information, Public Participation in Decision-making and Access to Justice in Environmental Matters (Aarhus Convention). The last point was important in the context of the further adoption by the Grand Chamber of the Supreme Court of the decision of 11.12.2018 in case No. 910/8122/17, which stated the right of environmental associations to file lawsuits in the public interest on these matters. The article concludes with the emphasis on the prospects for further research into the application of actio popularis in foreign jurisdictions with a view to exploring the possibilities for expanding the number of legal relations in which such claims may be filed in Ukraine.