Інформаційно-правова характеристика основних складових сектору безпеки держави

Abstract

Стаття присвячена дослідженню інформаційно-правової характеристики основних складових сектору національної безпеки держави. Зазначено, що категорія «національна безпека» відображає якісний стан впорядкування суспільних відносин в державі та акцентує увагу на тому, що безпека держави полягає у забезпеченні національної ідентифікації. Встановлено, що забезпечення безпеки держави структуровано через диференціацію національної безпеки за секторально-видовою (включає: воєнну безпеку, громадську безпеку, державну безпеку, кібербезпеку, зовнішньо-політичну безпеку, екологічну безпеку, інформаційну безпеку) та суб’єктною ознаками (включає діяльність уповноважених суб’єктів). Поняття «сектор безпеки держави» визначено як сукупність правовідносин, зміст яких складає діяльність уповноважених суб’єктів щодо забезпечення національної безпеки в цілому, та за визначеними диференційованими напрямами. Запропоновано внесення змін до Закону України «Про національну безпеку». Акцентовано увагу на тому, що інформаційно-правова характеристика сектору безпеки держави є невід’ємною складовою національної безпеки держави в цілому та окремих її складових. Значущістю ліквідації інформаційних загроз інституціоналізовано окремий напрям безпеки держави – інформаційну безпеку. Встановлено, що кібербезпека є самостійною, похідною від інформаційної безпеки складовою безпеки держави, яка виокремилась в результаті розвитку цифрових технологій та поширення використання інформаційно-телекомунікаційних систем для цілей поширення інформації. Виокремлено інституційну систему забезпечення інформаційної безпеки, яка сформована з сукупності уповноважених суб’єктів, яких згрупувано залежно від їх правового положення та наявних повноважень в сфері інформаційної безпеки таким чином: 1) державні органи, що уповноважені забезпечувати національну безпеку; 2) органи виконавчої влади, які наділені повноваженнями в означеній сфері суспільних відносин; 3) правоохоронні органи; 4) допоміжні суб’єкти, які можуть здійснювати окрему діяльність, спрямовану на забезпечення інформаційної безпеки.

The article is devoted to the study of the informational and legal characteristics of the main components of the national security sector of the state. It is noted that the category “national security” reflects the qualitative state of the regulation of social relations in the state and emphasizes the fact that the security of the state consists in ensuring national identification. It has been established that the provision of state security is structured through the differentiation of national security by sector-specific (includes: military security, public security, state security, cyber security, foreign policy security, environmental security, information security) and subject characteristics (includes the activities of authorized subjects). The concept of “state security sector” is defined as a set of legal relations, the content of which is the activity of authorized subjects to ensure national security as a whole, and in certain differentiated directions. Amendments to the Law of Ukraine “On National Security” are proposed. Attention is focused on the fact that the information and legal characteristics of the state security sector are an integral component of the national security of the state as a whole and its individual components. The importance of eliminating information threats has institutionalized a separate area of state security - information security. It was established that cyber security is an independent component of state security derived from information security, which emerged as a result of the development of digital technologies and the spread of the use of information and telecommunication systems for the purposes of information dissemination.The institutional system of ensuring information security is singled out, which is formed from a set of authorized subjects, which are grouped depending on their legal status and available powers in the field of information security as follows: 1) state bodies authorized to ensure national security; 2) bodies of executive power, which are empowered in the specified sphere of public relations; 3) law enforcement agencies; 4) auxiliary entities that can carry out separate activities aimed at ensuring information security.