Забезпечення здійснення екстрадиції особи за наявності «дипломатичних перепон» як особливий порядок кримінального провадження

Abstract

У статті досліджуються актуальні практичні перешкоди здійснення видачі особи (екстрадиція) у випадках наявності дипломатичних чи політичних конфліктів. Констатується відсутність ефективних механізмів виконання завдань кримінального провадження та правової регламентації діяльності у випадках, коли особа, яка вчинила злочин, і підлягає видачі в рамках процедури екстрадиції, перебуває в державі, яка має непідконтрольні території, або коли особа, яка вчинила злочин і підлягає видачі в рамках процедури екстрадиції, перебуває в державі, з якою припинено або повністю розірвано дипломатичні відносини. Міжнародні акти не містять будь-яких орієнтирів до алгоритму дій держав при вирішенні питання про екстрадицію особи за таких умов. Аналізується практика Європейського суду з прав людини, яка надає уявлення про базові принципи діяльності за наявності схожих проблем, рішення якого є обов’язковим орієнтиром при розгляді державами питання про екстрадицію при наявності будь-яких дипломатичних перешкод. Це зокрема наявність позитивних процесуальних зобов’язань щодо проведення ефективного розслідування злочину, обов’язку співпрацювати, у тому числі за допомогою неформальних практик. У статті робиться висновок, що здійснення видачі особи (екстрадиції) за наявності описаних «дипломатичних перепон» можливе лише у разі створення та розробки відповідних міжнародно-правових процедур, які можуть бути одним із видів особливих порядків кримінального провадження. Позитивним стало б створення на міжнародній платформі робочої групи з визначення мінімальних вимог, що забезпечують належну правову процедуру, мінімальний алгоритм дій і список учасників (незалежної третьої сторони), які зможуть допомогти в таких ситуаціях.

The article examines the current practical obstacles to the extradition of persons (extradition) in cases of diplomatic or political conflicts. It is stated that there are no effective mechanisms for carrying out the tasks of criminal proceedings and legal regulation of activities in cases when the person who committed the crime and is subject to extradition is in a state that has uncontrolled territories, or when the person who committed the crime is subject to extradition under the extradition procedure, is in a state with which diplomatic relations have been terminated or completely terminated. International acts do not contain any guidelines for the algorithm of actions of states in resolving the issue of extradition of a person under such conditions. The case law of the European Court of Human Rights is analyzed, which provides an idea of the basic principles of activity in the presence of similar problems, the solution of which is a mandatory guideline for states to consider extradition in the presence of any diplomatic obstacles. This includes the existence of positive procedural commitments to conduct an effective investigation of the crime, the obligation to cooperate, including through informal practices. The article concludes that the extradition of a person (extradition) in the presence of the described «diplomatic barriers» is possible only in the case of the creation and development of appropriate international legal procedures, which may be one of the special procedures of criminal proceedings. It would be positive to establish a working group on the international platform to determine the minimum requirements that ensure proper legal procedure, the minimum algorithm and a list of participants (independent third party) who can help in such situations.