Поетика простору в циклі "Пам’яті З. С–ської" В. Свідзінського

Abstract

Стаття аналізує семантичні і структурні особливості циклу «Памяті С-ської» Володимира Свідзінського в аспекті поетики простору (Гастон Башляр). Поетичний простір змінюється у кожному вірші цілого циклу й репрезентує різні локуси: дім як оніричне й безпечне місце; закуток і ворота – місця, де герой полишає своє минуле життя і починає мандрівку власною пам’яттю; відкритий простір природи (під час весни) – це натяк на відродження й нове життя. Типи простору можуть бути поділені на такі три групи, як реальний простір (події відбуваються в реальному часі), простір дороги у вимірі казки (архетипічний простір) і простір спогадів. Міфологічний час і простір тісно пов’язані у другому вірші, де кохана жінка асоційована з гармонією і ладом у всесвіті. Простір руйнується смертю жінки, на що вказують символи розламаного каменю і чорно-білого крила ластівки. Рослинний символізм також використаний у віршах, наприклад, символ розрив-трави, яка, згідно з українськими народними віруваннями, має магічну силу руйнувати речі й людські стосунки. Негативний простір, тобто мінус-простір (Володимир Топоров), означає неможливість взаємодії героя і навколишнього світу, як і його (героя) неможливість зрозуміти сутність речей. Це вказує на біографічну деталь життя поета – смерть його дружини Зінаїди Свідзінської. Третій вірш зображає особливий тип простору – подорож до сонця, яку можна розглядати як символічне випробування для головного героя. Він шукає там живу воду, щоби повернути кохану до життя, але не може знайти її, тому не завершує це випробування успішно. Тимчасом можна припустити, що герой проходить ініціацію, тому що символ сонця має амбівалентні функції, а саме вбивати (щоночі в царстві мертвих) та ініціювати (сонце щороку повертає душі до світла). Останній вірш циклу демонструє відкритий простір природи й новознайдену рису героя – відродження у новій формі і знаходження підтримки в собі разом із почуттям любові, яке ніким і нічим не може бути знищене.

The article analyzes semantic and structural specialties of the cycle “In memory of S-s’koyi” (“Pamyati S-s’koyi”) by Volodymyr Swidzynski in the aspect of poetics of space (Gaston Bashlyar). The space of poetic text varies in every poem of the whole cycle and represents different loci: the house is an oneiric and safe place; the corner and the gates are places where the main hero leaves his previous life and starts the journey of his own memory; the open space of nature (during the spring season) is a reference to rebirth and new life, etc. The types of spaces can be divided into three groups: the real space (events take place in real-time), the space of a path in a fairytale-dimension (archetypical space), and the space of memories. Mythological time and space are connected in the second poem, where the beloved woman is associated with harmony and the order of the universe. The space is ruined by a woman’s death, as indicated by the symbols of broken stone and black-and-white martlet’s wings. Also, plant symbolism is used in this poem, for example, impatiens (rozrywtrawa), which, according to national Ukrainian beliefs, has a magical power to destroy things and human relationships. Negative, minus-space (Volodymyr Toporov) signifies the inability of interaction between the hero and the outworld, as well as his (hero’s) inability to understand the essence of things. This point out a biographical detail of the author’s life – the death of his wife Zinaida Swidzynska. The third poem depicts a special type of space – a journey to the sun which can be considered a symbolic trial for the main hero. He is seeking live water (zhywa woda) there to bring his lover back to life, but he cannot find it, and so the test is failed. At the same time, I can infer, the hero is initiated because the symbol of the sun has ambivalent functions: to kill (every night in the kingdom of the dead) and to initiate (the sun, every morning, brings souls to the light). The last poem of the cycle demonstrates the open space of nature and the hero’s newfound quality as well – revival in another form and finding support within himself, together with a feeling of love that cannot be destroyed by anyone or anything.