Засада гуманізму кримінально-виконавчого права

Abstract

В межах статті розглянуто зміст та сутність засади гуманізму в кримінально-виконавчому праві. Наголошено на виключному загальноправовому походженні цього принципу в межах галузевого права. Природність походження засади гуманізму відображається у позитивній складовій участі держави в реалізації вказаного принципу. Зосереджено увагу, що засада гуманізму невід’ємно пов’язана з іншими загальними принципами та має вирішальне значення в галузях права, які безпосередньо пов’язані з обмеженнями природних прав та інтересів осіб – це безумовно галузі права кримінального спрямування. В межах кримінально-виконавчого права засада гуманізму перш за все стосується дотримання прав та свобод осіб, які відбувають кримінальні покарання у закладах кримінально-виконавчої системи. Також слід зазначити, що сутність вчинених цими особами кримінально-правопорушень, а саме суспільна їх небезпека розширюють змістову складову принципу гуманізму на дотримання та врахування інтересів суспільства. В межах статті додатково наголошено на тому, що під час відбування кримінального покарання, засуджений повинен вживати заходів щодо відшкодування збитків спричинених потерпілому внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Враховуючи цей аспект реалізація засади гуманізму також має враховувати й інтереси потерпілих осіб. Крім цього практичні реалії відбування кримінальних покарань у вигляді позбавлення волі свідчать, що засуджений також має вживати заходів щодо виконання судових рішень й в інших справах, враховуючи наявні виконавчі листи, які знаходяться за місцем відбування кримінального покарання. Таким чином засада гуманізму, яка реалізується в межах кримінально-виконавчого права, відображає собою дотримання інтересів достатньо широкого кола осіб. Враховуючи зазначену багатосуб’єктну модель сприйняття змісту засади гуманізму в межах кримінально-виконавчого права, доцільно в широкому сенсі сприймати комплекс заходів впливу, які можуть застосовуватись щодо засуджених. Ці заходи не мають обмежуватись заходами кримінально-правового впливу, а й враховувати примусові заходи пов’язані з виконанням засудженими інших зобов’язань за рішеннями компетентних органів.

The article considers the content and essence of the principle of humanism in criminal executive law. Emphasis is placed on the exclusive common law origin of this principle within the framework of sectoral law. The natural origin of the principle of humanism is reflected in the positive component of state participation in the implementation of this principle. It is emphasized that the principle of humanism is inextricably linked with other general principles and is crucial in areas of law that are directly related to the restrictions on the natural rights and interests of individuals - this is certainly the field of criminal law. Within the framework of criminal executive law, the principle of humanism primarily concerns the observance of the rights and freedoms of persons serving criminal sentences in the penitentiary system. It should also be noted that the essence of the criminal offenses committed by these persons, namely their public danger, extends the content of the principle of humanism to the observance and consideration of the interests of society. The article additionally emphasizes that during the serving of a criminal sentence, the convict must take measures to compensate for the damage caused to the victim as a result of the commission of a criminal offense. Given this aspect, the implementation of the principle of humanism must also take into account the interests of victims. In addition, the practical realities of serving criminal sentences in the form of imprisonment show that the convict must also take measures to enforce court decisions in other cases, given the available writs of execution located at the place of serving the sentence. Thus, the principle of humanism, which is implemented within the framework of criminal executive law, reflects the observance of the interests of a wide range of people. Given the above-mentioned multisubject model of perception of the content of the principle of humanism within the framework of criminal executive law, it is expedient in a broad sense to adopt a set of measures of influence that can be applied to convicts. These measures should not be limited to measures of criminal law, but also take into account coercive measures related to the performance of other obligations by convicts at the discretion of the competent authorities.