Війна як утилітарна соціальна практика і міжнародне право

Abstract

У статті розкриваються малодосліджені аспекти війни як соціальної практики. Показано, що соціальні практики вплітаються в соціальну реальність і є наслідками локальних трансформацій звичних дій людей, що свідчить про динаміку розвитку суспільства в цілому та про «прагматичний поворот» в сучасних гуманітарних і суспільствознавчих науках. Вказується на те, що війна як соціальне явище і соціальна практика здавна притаманна людству. Розвідка стала можливою завдяки здійсненому аналізу праць вчених-фахівців у сфері соціальної філософії і міжнародного права, які опубліковані в періодичних виданнях і монографічній літературі, що послугували матеріалом для вивчення означеної теми. На основі сучасних розробок концепції соціальних практик автор доводить, що війна є однією із утилітарних соціальних практик сучасності. Показано, що усі соціальні практики (в тому числі і війна) в своїй основі мають діяльнісний аспект, а відтак ефективно дослідженими вони можуть бути за допомогою діяльнісного підходу. Особлива увага в статті приділена темпоральним характеристикам війни як соціальної практики, зокрема: невизначеності, чіткості хронологічних меж, контекстуальності і ситуативності, специфіці соціального часу тощо. В межах ситуативності і контекстуальності війни як соціальної практики доводиться, що незмінність ціннісно-смислового ядра війни як збройного зіткнення противників не виключає зміни форм війни, які детермінуються конкретним соціокультурним контекстом. Значна увага в статті приділена сучасній формі війни – мережево-центричній, яка сформувалася в межах сучасного інформаційного суспільства та є результатом застосування новітніх наукових досягнень в сфері інформаційно-комунікативних технологій. Також в статті висвітлені питання ритуалізації і звичаїв війни та військової справи.

The article reveals little-studied aspects of war as a social practice. It is shown that social practices are intertwined with social reality and are the consequences of local transformations of people’s usual actions, which indicates the dynamics of the society’s development as a whole and a “pragmatic turn” in modern humanities and social sciences. It is pointed out that war as a social phenomenon and social practice has been inherent in humanity since the earliest times. Intelligence service became possible thanks to the analysis of the works of scientists-specialists in the field of social philosophy and international law, published in periodicals and monographic literature, which served as material for the study of this topic. On the basis of modern developments of the concept of social practices, the author proves that war is one of the utilitarian social practices of our time. It is indicated that all social practices (including war) basically have an activity aspect, therefore they can be effectively investigated using the activity approach. Particular attention in the article is paid to the temporal characteristics of war as a social practice, in particular: uncertainty, clarity of chronological limits, contextuality and situationality, and the specificity of social time. Within the situational and contextual nature of war as a social practice, it is proved that the invariability of axiological core of war as an armed clash of adversaries does not exclude changes in the forms of war determined by a specific sociocultural context. Considerable attention in the article is paid to the modern form of war – network-centric, which has formed within the framework of the modern information society and is the result of the application of the latest scientific achievements in the field of information and communication technologies. The article also reflects the issues of ritualization, war customs and military affairs.