Місце доказування в механізмі розслідування кримінальних проваджень про корупційні злочини

Abstract

В статті проведено наукове дослідження місця доказування в механізмі розслідування кримінальних проваджень про корупційні злочини; визначено сутність категорії «доказування», встановлено її характерні риси. Категорія «доказування» знаходить свої витоки у філософії, в ній вона відображає одну з універсальних форм осягнення світу, і з неї ж вона була згодом запозичена юридичною наукою. На відміну від філософії з її абстракціями, в юридичній науці категорія «доказування» уособлює відокремлені, приватні відносини, пов’язані з окремою, конкретною сферою діяльності. В ході дослідження встановлено, що доказування при розслідуванні кримінальних проваджень про корупційні злочини – це діяльність зі збирання, перевірки та оцінки доказів для встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження про корупційні злочини. Збирання, перевірка та оцінка доказів – це елементи єдиного процесу, який ґрунтується на єдиній методиці, але при цьому вони спрямовані на різні підцілі при встановленні обставин, що мають значення для кримінального провадження, що і є основою їх виділення в якості відокремлених елементів. Збирання доказів – це винятково практична діяльність, яка полягає у здійсненні суб’єктами доказування пізнавальних і посвідчувальних дій, з метою отримання нових доказів. Способи збирання доказів можуть бути класифіковані за суб’єктною ознакою (характерні для сторони обвинувачення і характерні для сторони захисту) та за активністю проведення (активні і пасивні). Перевірка доказів здійснюється суб’єктами доказування, від яких залежить прийняття процесуальних рішень у кримінальному провадженні, шляхом порівняння та зіставлення отриманих доказів з уже наявними у проваджені доказами, у вивченні змісту доказів; мета – визначення їх достовірності, усунення сумнівів та протиріч, прогалин у доказовій інформації. Оцінка доказів – це виключно розумова діяльність, спрямована на оцінювання доказів з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів – достатності та взаємозв’язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

The article conducts a scientific study of the place of evidence in the mechanism of investigation of criminal proceedings on corruption crimes; the essence of the category of «proof» is determined, its characteristic features are established. The category of «proof» finds its origins in philosophy, in it it reflects one of the universal forms of comprehension of the world, and from it it was later borrowed from legal science. Unlike philosophy with its abstractions, in jurisprudence the category of «evidence» represents a separate, private relationship related to a particular, specific field of activity.The study found that evidence in corruption investigations is the collection, verification, and evaluation of evidence to establish circumstances relevant to corruption offenses. Collection, verification and evaluation of evidence are elements of a single process based on a single methodology, but they are aimed at different sub-objectives in establishing circumstances relevant to criminal proceedings, which is the basis for their separation as separate elements. Gathering evidence is a purely practical activity, which consists in the subjects of proof of cognitive and evidentiary actions, in order to obtain new evidence. Methods of gathering evidence can be classified by subject (characteristic of the prosecution and characteristic of the defense) and by activity (active and passive). Verification of evidence is carried out by the subjects of evidence, which depend on the adoption of procedural decisions in criminal proceedings, by comparing and comparing the evidence with existing evidence in the proceedings, in the study of the content of evidence; purpose - to determine their reliability, eliminate doubts and contradictions, gaps in the evidence. Evaluation of evidence is a purely mental activity aimed at assessing the evidence in terms of relevance, admissibility, reliability, and the totality of the evidence collected - the sufficiency and interrelationship for the relevant procedural decision.