Участь експерта у кримінальному провадженні

Abstract

Наукова стаття присвячена визначенню правового становища експерта у кримінальному провадженні та проблемним питанням пов’язаних з ним. Розвиток становлення експерта розпочався з давніх часів і охоплюється різноманітними правовими актами. У даній статті розглянуто різноманітні наукові формулювання поняття експерта. Останні дають змогу виокремити основні ознаки притаманні відповідній особі. Зроблено висновок, що найбільш влучним і повним можна вважати законодавче визначення експерта, яке міститься у ст. 69 Кримінального процесуального Кодексу України. Акцентована увага на відсутності заздалегідь встановленої сили висновку експерта. Для правильного розуміння поняття експерта проаналізовано дискусійне питання пов’язане з категорію «спеціальних знань», тлумачення якого відсутнє у нормативно-правових актах України. Вказано особливості спеціальних знань та важливість способів їх набуття. Крім того, значна увага приділяється правосуб’єктності експерта, адже вона допомагає у визначенні його кримінально-процесуального статусу. Тому, розглянуто правоздатність екс-перта як учасника кримінального провадження, а також його дієздатність та деліктоздатність. Незважаючи на можливість використання висновку експерта як процесуального джерела доказів, існує низка проблемних питань, які знаходять своє відображення у відсутності механізму реалізації права експерта на оскарження дій особи, у провадженні якої перебуває справа, якщо такі дії порушують права самого експерта; складності процедури збирання доказів стороною захисту шляхом проведення окремих слідчих (розшукових) дій, до який відноситься залучення експерта; відсутності переліку підстав та порядку для залучення експерта; неможливості залучати експерта з правових питань. В підсумках статті підкреслюється необхідність вдосконалення кримінального процесуального законодавства у відповідному напрямку, яке зробить участь експерта у кримінальному провадженні більш ефективним.

The scientific article is devoted to determining the legal status of an expert in criminal proceedings and problematic issues related to it. The development of becoming an expert began in ancient times and is covered by various legal acts.This article considers various scientific formulations of definition of expert. These formulations make it possible to identify the main features that inherent in the person. It is concluded that the most accurate and complete can be considered the legislative definition of the expert, which is contained in Art. 69 of the Criminal Procedure Code of Ukraine. Emphasis is placed on the lack of pre-defined force of the expert’s finding.To properly understand the concept of expert, the discussion issue related to the category of «special knowledge» is analyzed, the interpretation of which is missing in the regulations of Ukraine. The peculiarities of special knowledge and the importance of ways to acquire them are indicated.In addition, considerable attention is paid to the expert’s legal personality, as it helps to determine his criminal status. Therefore, it is considered the legal capacity of the expert as a participant in criminal proceedings and his legal capacity and tort capability.Despite the possibility of using the expert’s finding as a procedural source of evidence, there are a number of problematic issues, that are reflected in the lack of implementation the expert’s right to appeal the actions of the person that leads the case and violates the expert’s rights; the complexity of the procedure for gathering proofs by the defense by conducting certain investigative actions, that includes the involvement of an expert; lack of a list of grounds and procedures for involving an expert; inability to engage a legal expert.The results of the article emphasize the need to improve the criminal procedure legislation in the appropriate direction, which will make the participation of the expert in criminal proceedings more effective.