УНИКНУТИ НЕ МОЖНА ХВОРІТИ? РОЛЬ ГЕНІВ ТА МІКРОБІОМУ ШКІРИ У ВИНИКНЕННІ СЕБОРЕЙНОГО ДЕРМАТИТУ

Abstract

Мета. Виявити специфічні зв’язки між генотиповими та фенотиповими змінами організму, які можуть призводити до запальних захворювань шкіри і дисбіозу. Методи. Пошук у базах даних Medline/ PubMed, Embase, Web of Science і аналіз досліджень пов’язаних з запальними захворюваннями шкіри: імунітет, генетика, епігенетика, епідермальний бар’єр, мікробіом шкіри тощо. Результати досліджень мікробіома, що базуються на методах культивування виключали з дослідження. Результати. Запальні захворювання шкіри часто призводять до фізичних або психологічних розладів, проте причина виникнення цих захворювань досі чітко не з’ясована. У патогенезі запальних захворювань шкіри беруть участь багато факторів, зокрема спадковість, навколишнє середовище, імунітет, епідермальний бар’єр, психічні розлади, інфекції тощо. Мікробіом людини безпосередньо чи опосередковано бере участь у становленні імунітету хазяїна. Зокрема резиденти шкіри підтримують сталість шкірного бар’єру, регулюють запалення і імунну відповідь. Гомеостаз стосунків людини-хазяїна і мікробіому забезпечують мутуалістичні симбіози. Однак, під впливом зовнішнього середовища, генетичних та фізіологічних змін баланс мікробного співтовариства і людини порушується, що може негативно регулювати стан хазяїна і викликати захворювання. Більшість симбіотичної мікробіоти шкіри мирно співіснує з господарем і є патогенним лише за певних умов. Перехід від симбіозу до патогенності є складним процесом, шкіра добре протистоїть факторам агресивності. Потенційні нападники повинні індукувати експресію генів, щоб зробити можливими адгезію, інвазію та уникання імунної відповіді. Краще розуміння ролі мікробіому і функціонування мікробіому, генетичних аномалій та фенотипових змін допоможе прогнозувати виникнення себорейного дерматиту (СД) у людей. Мікробіом шкіри може індукувати запалення і загоєння шкіри, а також змінює свій якісний і кількісний склад для адаптації у вже існуючих умовах запалення. Висновок: Мікроорганізми, які виросли в умовах гомеостазу довершено взаємодіють з людиною-господарем у здорових симбіотичних відносинах. Якщо порушується імунна функція шкіри хазяїна, експресія генів чи шкірний бар’єр резиденти мікробіому застосовують різноманітні захисні механізми аби вижити, що і відіграє важливу роль у патогенезі запальних захворювань шкіри. Власне мікробіом здатен індукувати запалення шкіри. Розуміння видового складу мікробіому, його динамічних змін і впливу на шкіру людини дає можливість прогнозувати можливе виникнення СД, контролювати рівень запалення і попереджати загострення.