Электронное письмо как знак времени в рассказе Войцеха Кучока «Приди ко мне»

Abstract

У статті на матеріалі оповідання польського письменника Войцеха Кучока «Прийди до мене» проаналізовано специфіку електронної кореспонденції як моделі художнього тексту. В аудіовізуальній культурі листування як загальний канал і засіб комунікації зазвичай існує у формі електронної кореспонденції, що його В. Кучок використовує як художню форму. Проблема письменника як медійної особистості досліджується з погляду можливості безпосереднього діалогу письменника з читачем у формі електронного листування. Виявлено, що в сучасній літературній культурі на тлі переосмислення критеріїв художності письменницький епістолярій, навіть інтимне листування стають літературним фактом. Доведено, що автор використовує мовну гру, а саме звукове уподібнення (параномазію), як основний спосіб моделювання світу художнього твору. Здійснено аналіз функціонування паронімів у суб’єктній організації тексту. Увагу зосереджено на тому, як багатозначність слова, фразеологічної одиниці визначає структуру художнього твору. Виявлено, що багатозначність слова і фрази, що актуалізується завдяки парономазії, слугує інструментом фабуляризації слів і фраз: авторські неологізми виступають у функції мотивів. Відзначено, що така стилістична функція паронімів, як семантичне переключення, забезпечує в тексті багатоголосся без участі голосу оповідача, а також є основою сюжетної динаміки твору, у якому відбувається трансформація листування від довших листів до коротких смс-повідомлень. Дослідження проводилося в аспекті вивчення художньої символіки електронного листа як сучасного засобу телекомунікації із застосуванням когнітивного аналізу тексту. Перспектива подальших досліджень – це порівняльний аналіз проблемно-тематичного виміру концепту письменника як медійної особистості в сучасній польській, російській, українській літературі.

This study, based on the story of the Polish writer Wojciech Kuchok “Come to Me”, investigates the role of the specifics of electronic correspondence as a model of literary text. In audiovisual culture, correspondence as a common channel and means of communication usually exists in the form of electronic correspondence; which V. Kuchok uses it as an art form. The problem of the writer as a media personality is investigated as the possibility of a direct dialogue between the writer and the reader in the form of electronic correspondence. It has been revealed that in contemporary literary culture, against the background of rethinking the criteria of art, the writer's epistolary, even intimate correspondence, becomes a literary fact. It is proved that the author uses a language game, namely, sound likening (paranomasia) as the main way of modeling the world of a work of art. The analysis of the functioning of paronyms in the subjective organization of the text was done. Attention is focused on how the polysemy of a word, phraseological unit is reflected in the structure of a work of art. It was revealed that the polysemy of a word and phrase is updated thanks to paronomasia, serves as a tool for the fabularization of words and phrases: author's neologisms act as motives. It is noted that such a stylistic function of paronyms as semantic switching provides polyphony in the text without the participation of the narrator’s voice, and is also the basis of the plot dynamics of the work in which the correspondence is transformed from long letters to short SMS messages. The study was conducted in the aspect of studying the artistic symbolism of e-mail as a modern means of telecommunication in the context of cognitive text analysis. The study shoes that the results of the investigation can be used for the further comparative studies.