Часопросторова організація п’єси Катрін Рьогла «Wir schlafen nicht» як спроба осмислення хронотопу реального часу

Abstract

У статті проаналізовано часопростір драматургічного твору сучасної авторки Катрін Рьогла “Wir schlafen nicht” в контексті взаємодії реальний хронотоп − художній хронотоп. Аналіз хронотопу драматургічного твору як такого, що має детерміновані жанром особливості здійснюється із залученням широкого контексту, а саме культурно-історичних чинників. Робиться висновок про вирішальну роль економічних та технологічних чинників 1980-х років, а саме глобалізаційних процесів, інтернаціоналізації економіки, розвитку інтернет-технологій у зміні часопросторових уявлень спільноти. Драма “Wir schlafen nicht” розглядається як спроба художнього осмислення фундаментальних часопросторових змін сучасного життя. У статті стверджується, що часопростір драматургічного твору вибудовується як авторською уявою, так і реальним хронотопом оточуючого його світу. Хронотоп аналізованої п’єси складається із загального, «великого» хронотопу, який є уособленням місця типової ситуації комунікації, є узагальнюючим і статичним, та складним комплексом «дрібних» динамічних хронотопів, калейдоскопічна зміна яких створює атмосферу хаосу та дезорганізованості, відбиваючи стан сучасного суспільства з його наростаючими темпами комунікації, обміну інформацією та швидкими змінами локацій. «Великий» хронотоп є реальним (у межах твору), «дрібні» хронотопи співвідносяться з реальними місцями, але існують на сцені лише в мовленні героїв, постійний рух «нереальних» хронотопів є способом створення ефекту динаміки та хаосу. Важливим висновком до статті є твердження, що комунікація у творі є способом організації його часопростору твору. Для змалювання часопросторових відношень драми також використовуються багаторазові повтори, які створюють ритм мовлення, слугуючи відображенню ритмічності сучасного життя. Істотним засобом структурації часопростору постанови є авторські ремарки. Мовна репрезентація часових та просторових координат у тексті відбувається на лексико-семантичному рівні – використовуються лексеми із семами часу та локації, зокрема характерні для німецької мови складні іменники, які включають в себе водночас і семи часу, і семи локальності, так і на граматичному – за допомогою часових форм. Часопросторова організація твору уможливлює втілення художнього замислу митця, відбиваючи зміни в сучасному світі і його часопросторових характеристик та еволюцію часопросторових уявлень суспільства.

The article deals with the analyzes of the time space of the dramatic work of the contemporary author Kathrin Röggla “Wir schlafen nicht” with reference tothe interaction with a real chronotope-artistic chronotope. An analysis of the chronotope of a play as a genre that has genre defined features is carried out with the involvement of a broad context, namely cultural and historical factors. It is made the conclusion about the decisive role of economic and technological factors of the 1980s, namely globalization processes, internationalization of the economy, development of Internet technologies in changing the temporal representations of the community. The drama “Wir schlafen nicht” is seen as an attempt to artificially comprehension of the fundamental temporal and dramatic changes in modern life. The article argues that the chronotope of the dramatic work is constructed both by the author's imagination and by the real chronotype of the world around him. The chronotope of the play under review consists of a general, “large” chronotope, which is the epitome of a typical communication situation, is generalizable and static, and a complex set of “small” dynamic chronotopes, a kaleidoscopic change of which creates an atmosphere of chaos and disorganized state of society, its increasing pace of communication sharing and rapid change of locations. The “large” chronotope is real (within the work), the “small” chronotopes correlates with the real places, but exist on stage only in the speech of heroes, the constant movement of “unreal” chronotopes is a way to create the effect of dynamics and chaos. An important conclusion to the article is the statement that communication in a play is a way of organizing its chronotope of a work. Multiple repetitions are also used to depict the temporal relations of drama, it creates a rhythm of speech, serving to reflect the rhythm of modern life. An essential tool for structuring the timeframe of the play is a usage of stage directions. The linguistic representation of temporal and spatial coordinates in the text takes place at the lexico-semantic level − lexemes with semes of time and location are used, in particular complex nouns, which include at the same time both semes: time and location, as well as grammatical level – using of the time forms. The chronotopic organization of the work enables the artistic conception to be embodied, reflecting changes in the modern world and its temporal spatial characteristics and the evolution of temporal spatial representations of society.