Скіфська історія в координатах хронофантастики: оповідання О. Слісаренка «Князь Барціла»

Abstract

Досліджено оповідання, яке є першим в українській літературі твором жанру хроноподорожі. Звернено увагу на те, що цим твором імплантується і нова для української літератури тема − історія скіфів. Зауважено, що подорож між часами реалізується через прийом сну, що стає рамкою для основного сюжету. Встановлено, що час в оповіданні представлений своєрідно: сон протягом однієї ночі в теперішньому часі охоплює дванадцять років життя в минулому. Скріпами між минулим і сучасним є образи степу і сонця як одвічних і незмінних реалій цього світу, де життя людини становить лише мізерний шматочок часу. Традиційно у творах актанти переносяться в інший час у своєму тілі, зберігаючи одяг, знання і вміння. У тексті О. Слісаренка переміщується лише свідомість героя, опиняючись у тілі скіфського знахаря-ворожбита. Особливістю художньої інтерпретації часового переміщення в оповіданні є й наявність своєрідного хронопорталу: герой засинає і прокидається в шатрі, що, очевидно, був поставлений у так званому місці сили. Шатро постає не тільки як незмінна деталь побутування кочовиків й археологів та ще один художній скріп між минулим і сучасним, але й як своєрідна трансформація сакральної споруди, адже також має форму конуса. В аспекті міжчасового переміщення в оповіданні цю особливість споруди можемо декодувати як вказівку на містеріальне дійство, під час якого неофіт отримає певні знання. Традиційною темою подорожей у минуле є прагнення героїв змінити хід історії. В оповіданні «Князь Барціла» подорож має пізнавально-виховне значення для героя, у зв’язку з чим у творі порушено проблему подолання пересічною людиною хибних переконань. Лише пробувши дванадцять років серед скіфів і сарматів, герой усвідомлює важливість культурних здобутків свого часу. Герой долає тимчасову смерть / прокидається і повертається у свою реальність зі зміненою свідомістю і розумінням того, що культурний рівень розвитку суспільства – це, насамперед, міра ставлення людини до себе самої і до іншої людини, саме духовні орієнтири, запити і потреби людини визначають її культурний рівень, а значить, і культурний рівень її часу.

The first story in Ukrainian literature on time travel has been investigated. Particular attention is paid to the fact that this work introduces one more new theme for Ukrainian literature – the history of the Scythians. It is important to note that time travel is realized through dreams as a plot device. And the last one becomes the framework for the main plot of the story. It was found that the representation of time in the story is peculiar. One night's sleep now encompasses twelve years of life in the past. At the same time, the fastening between the past and the present are images of the steppe and the sun. They are the eternal and unchanging realities of this world, where human life is only a paltry bit of time. Traditionally, in the works, actants are transferred at other times in their bodies, do not change their clothes, their knowledge, and skills. But in the text by O. Slysarenko only the consciousness of the hero moves. It finds herself in the body of a Scythian sorcerer-diviner. Another feature of the artistic interpretation of time travel in the narrative is the presence of a peculiar chrono-portal. The hero falls asleep and wakes up in a tent, apparently placed in a so-called place of strength. The tent is an invariable detail of the nomads and archaeologists everyday life, as well as another artistic fastening between the past and the present. It is also a specific transformation of the sacral building, because it also has the shape of a cone. In the aspect of time travel, this feature of the building in the story can be decoded as an indication of a mysterious action during which the neophyte is gaining some knowledge. The desire of the heroes to change the course of history is also a traditional theme of time travel to the past. In the story “Prince Bartsila” the journey has cognitive and educative significance for the hero. In this regard, the story raises the problem of overcoming false beliefs by the average person. Only after spending twelve years among the Scythians and Sarmatians, the hero realizes the importance of the cultural achievements of his time. The hero overcomes a temporary death. He wakes up and returns to his reality with a changed consciousness. He is aware that the cultural level of a society's development is, first and foremost, a measure of a person's attitude to himself and to another person. It is the spiritual orientation, inquiries and needs of a person determine his or her cultural level, and therefore the cultural level of his or her time.