Фольклорні мотиви в сучасній літературній казці (на прикладі творчості Л. Петрушевської)

Abstract

Сучасна літературна казка передбачає творче звернення до архаїчних, фольклорних пластів і мотивів культури. Незважаючи на те, що літературна казка повинна мати осучаснене змістове наповнення (в тому числі для того, щоби бути цікавою для дітей), у ній має відчуватися зв’язок із минулим, оскільки саме так дитина може зрозуміти нерозривний зв’язок і досвід десятків поколінь у минулому. У статті здійснюється аналіз ролі фольклорних мотивів у сучасній літературній казці (на прикладі творчості Л. Петрушевської). Надано визначення сучасної літературної казки. Охарактеризовано історичний аспект зв’язків між фольклорною й літературною казками. Виявлено, що перші фрази багатьох казок Л. Петрушевської демонструють трансформацію традиційних казкових формул. Твори письменниці, сповнені навмисної інтертекстуальності, безпосередньо пов’язані як з ігровим світом дитини, так і з фольклором та архаїкою. Її твори є демонстрацією того, яким чином народна казка знаходить собі місце і поціновувачів у сучасному літературному процесі. З’ясовано, що важливим компонентом казок авторки є гра, що охоплює усі рівні казкових творів. Ця гра проявляється як на рівні мови (гра слів, каламбури, неологізми), так і у мотивній й образній структурі оповідання. Серед зображувально-виразних засобів фольклорної чарівної казки, які реалізує Л. Петрушевська в низці казкових оповідань, частіше за все зустрічаються постійні епітети, демінутиви, повтори й порівняння. Актуалізація Л. Петрушевською в казкових текстах структурних елементів та інших особливостей народного фольклору позначається на структурі казок письменниці, які традиційно складаються із зачину, появи чарівних предметів, перебігу різних сюжетних ліній «ліквідації лиха» й «усунення нестачі», щасливого фіналу, використання зображувально-виразних засобів фольклору тощо. Орієнтація казок Л. Петрушевської, у першу чергу, на дитячого читача переконує в тому, що в її творчості все ж домінує звернення до фольклору й архаїки, а не до сучасних мотивів і постмодернізму.

The article analyses the role of folklore motives in the modern literary fairy tale (on the example of the creativity of L. Petrushevs’ky). The definition of a modern literary fairy tale is presented. The historical aspect of the links between folklore and literary fairy tales is described. It has been revealed that the first phrases of many fairy tales by L. Petrushevs’ky demonstrate the transformation of traditional fairy formulas. The writer’s works, full of deliberate intertextuality, are directly related to both the child’s playing world and folklore and archaic. Her works are a demonstration of how the folk tale finds its place and connoisseurs in the modern literary process. It has been found out that an important component of the author’s fairy tales is the game, covering all levels of fairy works. This game manifests itself both at the level of language (the game of words, calamburas, neologisms) and in the motivated and figurative structure of the story. Among the fine-expressive means of folklore magic fairy tale, which is realized by L. Petrushevs’ky in a number of fairy tales, there are most often constant epitets, deminutivas, repeats and comparisons. The actualization of L. Petrushevs’ky in his fabulous texts of structural elements and other features of folk folklore affects the structure of fairy tales of the writer, Which traditionally consist of the offset, the appearance of magic objects, the course of different storylines of “elimination of trouble” and “elimination of shortage” happy ending, use of visual-expressive means of folklore, etc. The orientation of fairy tales of L. Petrushevs’ky first of all on the children’s reader persuades that her work is still dominated by an appeal to folklore and archaic, rather than modern motives and postmodernism.