«Роман про митця» в корейській літературі ХХ – початку ХХІ століття

Abstract

Дослідження присвячене національній специфіці великої і малої корейської прози ХХ – поч. ХХІ ст., тематично спрямованої на роздуми про світогляд і соціальні функції митця, яку можна співвіднести із західним жанровим різновидом «роман про митця». На матеріалі творів, що увійшли до жанрового канону, та зразків новітньої літератури простежується історія піджанру «роман про митця» в корейській літературі. «Роман про митця», з’явившись на корейському ґрунті у зв’язку зі знайомством корейських літераторів із західною літературною традицією в епоху японського колоніалізму (перша пол. ХХ ст.), довів тяглість традиційних уявлень про сутність творчості. У творах цього часу письменники сперечаються з модерністською ідеєю «мистецтва заради мистецтва», проголошуючи необхідність балансу між соціальною відповідальністю та свободою творчості. У період становлення й розвитку незалежної Республіки Корея (друга пол. ХХ ст.) письменники, що зверталися до мотиву творчості, вважали неприпустимим втручання митців у бурхливе політичне життя, відповідно до класичних конфуціанських ідеалів. Автори занурюються в рефлексії щодо чесності митця перед собою та соціумом і необхідності самообмеження та самодисципліни. У прозі поч. ХХІ ст. віддзеркалюються реалії постіндустріальної доби. Відбуваються зміни у творчих методах, однак новітні «романи про митця» досі демонструють персонажа-митця як носія моральності й гуманістичних помислів, який працює під гаслом відвертості та відповідальності перед публікою, намагаючись узгодити свою творчість із потребами реципієнтів. Протягом ХХ – поч. ХХІ ст., незважаючи на політичні та соціальні трансформації, «роман про митця» залишається в рамках традиційної філософської парадигми конфуціанства, сприяючи збереженню національної ідентичності корейської літератури.

The article deals with the national specificity of Korean novels and short stories of the 20th – the beginning of the 21th century, corresponding to the Western “artist’s novel” – a sub-genre, thematically aimed at the meditation on world-view and social functions of an artist. The research is focused on the history of the “artist’s novel” sub-genre, basing on the writings recognized as belonging to the genre canon and recently emerged novels and short stories by new writers. Due to introduction of Western literary tradition to Korean writers in the first half of the 20th century, “artist’s novel” appeared in Korea and proved the continuance of the traditional conception of art. The writers of the colonial era debated the modernist idea of “art for art’s sake”, proclaiming the importance of balancing social responsibility with artistic freedom. In the second half of the 20th century, when the independent Republic of Korea was undergoing the process of establishment and development, the writers who dealt with the motif of art rejected the idea of interference in political activities, in keeping with the classical Confucian ideals. They were immersed in reflections over the honesty of an artist and the necessity of his self-restraint and self-discipline. The prose of the beginning of the 21th century reflects the issues of postindustrial epoch. The methods of artistic work changed substantially, but new writings of the “artist’s novel” sub-genre still show artist-characters as the embodiment of moral values and humanistic thought, as they work under the motto of sincerity and responsibility towards their audience trying to harmonize their art with the requirements of people. During the period of the 20th – the beginning of the 21th century, the “artist’s novel” stayed in the frame of Confucian philosophic paradigm, notwithstanding the political and social transformations in Korea.