Ранні оповідання Д.Г. Лоуренса та Дж. Джойса: у пошуках героя і читача

Abstract

Подано розгорнутий коментар неповторності історико-літературного контексту створення ранньої малої прози Девідом Гербертом Лоуренсом і Джеймсом Джойсом, докладно описано обставини публікування новелістичних циклів, структуру перших важливих збірок short stories та їх рецепцію широким колом читачів і літературних критиків. Визначено теми, типи героїв, прийоми та форми візуалізації наративу в оповіданнях, підкреслено їхню новизну. У статті запропоновано огляд оповідань письменників періоду 1904–1914 років, до якого ввійшли перша збірка оповідань Лоуренса «Прусський офіцер» (перша назва «Честь і зброя», 1914) і збірка Джойса «Дублінці» (перша назва «Улісс у Дубліні», 1914). Збірки складаються з дванадцяти і п’ятнадцяти оповідань відповідно. Оповідання письменників віддзеркалюють суспільні, політичні, соціальні і психологічні реалії життя англійців та ірландців. Митці зображували життя без прикрас, складні стосунки між чоловіком і жінкою, почуття і недосконалість світу. Походження письменників впливало на те, кого вони зображували у своїх оповіданнях. Герої ранніх оповідань Лоуренса шахтарі, подружжя і коханці, військові; герої Джойса священники, учні і вчителя, випещені юнаки і гульвіси, торговці і власники, працівники залізничних компаній, секретарі. Герої оповідань письменників – самотні і нещасні, не зважаючи на те, що мали родини і друзів. Стосунки між чоловіком і жінкою, як у Лоуренса, так і Джойса складні, подружжя – нещасні, через спогади про минуле, перші почуття і кохання, що й заважає нинішнім стосункам. Лоуренс і Джойс сміливі експериментатори, адже вони відходять від традиційної форми оповіді. Внутрішній монолог, потік свідомості, символи, експліцитні деталі, повторення, нехтування розділовими знаками – саме це відрізняло Лоуренса і Джойса від письменників вікторіанської епохи. Письменників об’єднувала одна мета – художньо оприявнити реальне і повсякденне життя Англії й Ірландії, не прикрашаючи дійсність. Лоуренс і Джойс створювали нове мистецтво, оригінальність художнього світу яких у їхній невичерпності пізнання, тлумачення і багатозначності.

An extensive comment on the uniqueness of the historical and literary context of the early short prose creation by David Herbert Lawrence and James Joyce is in the focus of the paper. The research emphasizes the circumstances of short stories publication, the structure of the first important short story collections and their reception by a wide range of readers and literary critics. The themes, types of protagonists, techniques and forms of narrative visualization in the short stories are defined, their novelty is emphasized as well. The paper provides the overview of the writers’ 1904–1914 short stories, which included Lawrence’s first short stories collection “Prussian Officer and Other Stories” (1914) and Joyce’s short stories collection “Dubliners” (1914). The collections consists of twelve and fifteen short stories respectively. The writers’ short stories reflect the social, political, social and psychological realities of Englishmen and Irishmen. The writers portray life without any decorations, complex menwomen relationships, feelings and the imperfection of the world. The origin of the writers influenced who they portrayed in their short stories. Lawrence’s protagonists of his early short stories are miners, spouses and lovers, military men; Joyce’s protagonists are priests, students and teachers, pampered youths and gamblers, merchants and business owners, railway companies workers, secretaries. The writers’ protagonists are lonely and unhappy, despite having families and friends. Lawrence and Joyce show men-women relationships as complicated ones, spouses are unhappy because of the memories of the first love in the past, which hinder the present relationships. Lawrence and Joyce are bold experimenters because they move off the traditional form of storytelling. An internal monologue, a stream of consciousness, symbols, explicit details, repetition, neglect of punctuation distinguish Lawrence’s and Joyce’s writing manners from the writers of the Victorian era. The writers had one common goal to illustrate usual and everyday life of England and Ireland without embellishing the reality. Lawrence and Joyce created new art, the originality of their artistic world in its inexhaustible knowledge, interpretation and richness.