Візія війни в повісті Юзефа Віттліна «Сіль землі»

Abstract

Стаття присвячена аналізу повісті маловідомого в Україні кресового митця Юзефа Віттліна під назвою «Сіль землі». Авторкою розкрито антропологічні й аксіологічні параметри воєнної проблематики твору, а також проінтерпретовано пов’язану з нею символіку, зокрема хронотопні образи залізничної станції, вагона, кадри, бойні, цвинтаря тощо. Доведено, що «Сіль землі» демонструє глибоке розуміння автором механізмів війни: у ній абсолютно відсутні батальні сцени, натомість увага зосереджується на проблемі перетворення самодостатньої людської особистості на елемент, «гвинтик» жорстокої воєнної системи. Установлено, що для досягнення авторської інтенції, яка полягала насамперед у спробі розкрити руйнівну суть війни, Юзеф Віттлін удається до поєднання двох основних конвенцій – релігійної (юдео-християнської) та міфологічної. Це дає змогу йому переконливо, але досить іронічно змалювати процес знеособлення індивідуума в умовах воєнного часу, утрату ним ідентичності. В основу твору письменник поклав дуже особисті спогади, свій індивідуальний досвід у Першій світовій війні, майстерно трансформувавши їх у морально-етичний дискурс про драматизм існування людини, що опинилася перед обличчям війни. Світоглядно ця людина є носієм власної міфології, частково витвореної самостійно, частково успадкованої від предків, що протиставляється загрозливій міфології війни. Це не міфологія ран, крові чи смерті у фізичному сенсі, а набагато більш жахаюча й могутніша міфологія, оскільки вона вбиває в особистості її тожсамість, робить мертвим знаряддям убивства ближніх. Показано, що світ війни в повісті Юзефа Віттліна – це світ, де загальнолюдські цінності не діють, а єдиною рушійною силою людської поведінки є страх і підпорядкування – у цьому й трагізм аналізованого твору, у цьому ж і його пацифізм.

The article is devoted to the analysis of the story entitled “Salt of the Earth”, written by Józef Wittlin, who is little-known in Ukraine. It reveals the anthropological and axiological parameters of the story’s military issues, as well as interprets the related symbols, including chronotopic images of the railway station, car, casern, slaughterhouse, cemetery, etc. The authoress proves that “Salt of the Earth” demonstrates the writerʼs deep understanding of the mechanisms of war, as it doesn’t include any battle scenes, but rather focuses on the problem of transforming a self-sufficient human personality into an element, a “cog” of a brutal military system. It is established that in order to achieve his intention, which was primarily to reveal the destructive nature of the war, Józef Wittlin resorted to a combination of two basic conventions – religious (Judeo-Christian) and mythological. This allows him to convincingly, but quite ironically depict the process of depersonalization of an individual in wartime, as well as his loss of identity. The story is based on the author’s very personal memories, his individual experience in the First World War, which is skillfully transformed into a moral and ethical discourse on the drama of human existence during wartime. In terms of worldview, this man is the bearer of his own mythology, which is partly created independently and partly inherited from ancestors, as opposed to the threatening mythology of war. This is not a mythology of wounds, blood or death in the physical sense, but a much more horrifying and powerful one, as it kills an individual’s identity, turns him into a dead weapon of killing others. It is shown that the world of war in Józef Wittlin’s story is a world where universal values do not work, and the only driving force of human behavior is fear and subordination. All of this makes up for the tragedy of the analyzed work, as well as its pacifism.