Витоки і генеза формування української педагогічної біографістики (IX ст. - середина XIX ст.)

Abstract

Актуальність дослідження заявленої у назві статті проблеми полягає у двох аспектах: науково- теоретичному, зумовленому недостатнім рівнем її дослідження в сучасній українській історико-педагогічній науці, та освітньо-педагогічному, що визначається потребою персоніфікації змісту навчальних дисциплін, які забезпечують підготовку майбутніх педагогів. Мета статті полягає у тому, щоб, виходячи з аналізу історико- педагогічних джерел, у ракурсі сучасного наукового дискурсу з’ясувати витоки і ґенезу формування укра- їнської педагогічної біографістики у ІХ – середині ХІХ ст. У процесі дослідження використовувалися різні групи методів: загальнонаукові (аналіз і синтез, індукція і дедукція, узагальнення і порівняння та ін.); дисци- плінарні, які використовуються в історико-педагогічній науці, та міждисциплінарні (історико-генетичний, іс- торико-структурний, історичної актуалізації, порівняльно-історичний, періодизації, та ін.); частково наукові, (наратив, контент аналіз, дискурс-аналіз, системно-структурний аналізу) тощо. Результати дослідження по- лягають у визначенні символічного початку формування української педагогічної біографістики (поява твору «Повчання Володимира Мономаха» (1116, 1118) та основних етапів розвитку цього процесу: літописний (ХІІ – XVIII ст., з перервами); агіографічний (ХІ – XVII ст.); «джерелознавчий» (XV – 60-ті рр. ХІХ ст.). Здійснено аналіз визначних пам’яток давньоруської писемності (літописи, житія, агіографічні твори тощо), які станов- лять важливе джерело педагогічної біографістики та історії української педагогіки.

Актуальность исследования проблемы заключается в двух аспектах: научно-теоретическом, обусловленном недостаточным уровнем ее исследования в современной украинской историко-педагогиче-ской науке, и образовательно-педагогическом, что определяется необходимостью персонификации содержания учебных дисциплин, обеспечивающих подготовку будущих педагогов. Цель статьи заключается в том,чтобы, исходя из анализа историко-педагогических источников, в ракурсе современного научного дискурса выяснить истоки и генезис формирования украинской педагогической биографистики в IX – середине XIX в. В процессе исследования использовались различные группы методов: общенаучные (анализ и синтез, индукция и дедукция, обобщение и сравнение и др.); дисциплинарные, которые используются в историко-педа-гогической науке, и междисциплинарные (историко-генетический, историко-структурный, исторической актуализации, сравнительно-исторический, периодизации и др.); частично научные (нарратив, контент анализ, дискурс-анализ, системно-структурный анализ) и др. Результаты исследования заключаются в определении символического начала формирования украинской педагогической биографистики (появление произведения «Поучение Владимира Мономаха» (1116, 1118) и основных этапов развития этого процесса: летописный (XII - XVIII вв., с перерывами) агиографический (ХІІ - XVII вв. ), «источниковедческий» (XV - 60-е гг. XIX в.). Осуществлен анализ выдающихся памятников древнерусской письменности (летописи, жития, агиографические произведения и т.п.), которые составляют важные источники педагогической биографистики и истории украинской педагогики.

The study of pedagogical personalities is one of the priority directions of the development of modern historical and pedagogical science. The article analyzes the work of researchers who lived and worked in Ukraine and made the first attempts to study the biographies and creative heritage of prominent figures in education and pedagogy. During this period there is a complex and to some extent a contradictory process of Ukrainian pedagogical biography science formation. The article reveals the origins and genesis of the formation of Ukrainian pedagogical scientific biography in the 9th - the middle of the 19th century. Its symbolic beginning (the appearance of the work «The Instruction of Vladimir Monomakh» (1116, 1118) and the contingent stages of development – chronicle (XII – XVIII centuries, with interruptions), hagiographic (XI – XVII centuries), «source study» (XV – 60s of the 19th century) – are defined; the sights of Old Russian writing (chronicles, life, hagiographic works, etc.) which constitute an important source of pedagogical scientific biography and the history of Ukrainian pedagogy are analyzed. The need for their subject research from the specified positions is updated. The authors consider the ancient Russian chronicle biographical tradition, which is represented by princely biographies and obituaries, as a valuable informational source of historical and pedagogical scientific biography. In this context, the following literary monuments are analyzed: «The Instruction of Vladimir Monomakh», «The Tale of Past Years», «Volyn Short Chronicle», Cossack Chronicles of ХVII – XVIII centuries, etc. For six centuries, the Ukrainian hagiographic tradition had been passing a number of stages and accumulated unique written sources, which constitute a separate page for the formation of pedagogical scientific biography. The figure of Theodosius of the Pechersk – one of the first humanistic and socially oriented teachers and educators in Rus – is underlined. It is noted that the Ukrainian hagiographic tradition can become a separate subject of research as a component of the development of pedagogical scientific biography and history of pedagogical thought.