Проблематика кордонів і транскордонних процесів у соціогуманітарних науках

Abstract

У статті здійснено аналіз сутності соціального пізнання кордонів і транскордонних процесів у соціо- гуманітарних науках взагалі та соціології зокрема і на його основі виокремлено три етапи формування знання про зазначені явища та процеси. Особливу увагу звернено на особливості третього етапу, коли домінуючими в соціальному пізнанні стають міждисциплінарні дослідження за провідної ролі соціоло- гії. Визначено особливу роль останньої в пізнавальному процесі, її можливості у проведенні теорети- ко-методологічних та емпіричних досліджень. Наголошено на необхідності конституювання окремого напряму – «соціологія кордонів і транскордонних процесів» як соціологічної теорії середнього рівня. Транскордонні процеси існують відтоді, відколи існують кордони. Вони можуть бути обмежені тими чи іншими частинами простору держав, а можуть охоплювати всю їх глибину. Метою встановлення кор- донів є захист ресурсного потенціалу (людського і природного) території держави. Метою їх порушення – захоплення цього потенціалу. Масштабною формою порушення кордону є війна однієї держави, що су- проводжується різними за обсягом людськими втратами. Проведений аналіз засвідчує, що кордони – це продукт історичний, який з’явився на тому етапі розвитку суспільства, коли виникла необхідність регла- ментації просторового існування інститутів приватної власності та держави. Зі зміною потреб у розвитку цих інститутів у просторі відбуваються і відповідні транскордонні процеси. Тому незмінних кордонів не буває. Обґрунтовано виняткове значення соціологічної версії системної методології як методологічної платформи міждисциплінарних досліджень транскордонних процесів і явищ.