Літературно-діалектний дуалізм новел В. Стефаника

Abstract

Анотація. У статті досліджено мову новел В. Стефаника в аспекті співвідношення в ній діалектного й літера- турностандартного компонентів. Як відомо, у мовознавстві існує лінгвістична дискусія про мовний дуалізм Стефа- никових художніх творів. Одні вчені вважають, що новели написані покутським діалектом, а інші стверджують, що вони написані літературною мовою з використанням у мові персонажів покутського діалекту. Думки вчених із цього питання здебільшого ґрунтуються на принагідних спостереженнях та на дослідницький інтуїції, тому необхідний по- глиблений аналіз текстів новел під зазначеним кутом зору, який ураховував би стан розвитку української літературної мови в Галичині кін. ХІХ – поч. ХХ ст. та кількісний аналіз масиву авторської мови та мови персонажів. У результаті дослідження встановлено, що українська літературна мова на західноукраїнських землях зазначеного періоду розви- валась як варіант загальнонаціональної літературної мови із опертям на південно-західні говори, тому багато мовних форм на той час були нормативними і діалектними їх можна вважати хіба щодо норм сучасної української літературної мови. Кількісний аналіз співвідношення авторської мови та мови персонажів засвідчив, що в усьому масиві мови новел авторська мова становить 36,96%, а мова персонажів – 63,04%. У більшості новел мова персонажів значно переважає авторську мову. Із загальної кількості 54 проаналізованих новел лише в 15 текстах авторська мова кількісно переважає мову персонажів. В окремих новелах авторська мова взагалі відсутня, а в низці інших вона обмежена кількома рядка- ми. Для подальшого аналізу авторської мови та мови персонажів новели з погляду наявності в них діалектних одиниць розглянуто текст новели «Стратився», де кількість рядків авторської мови майже дорівнює числу рядків мови персо- нажів, який унаочнив літературностандартну основу авторської мови та діалектне підґрунтя мови персонажів. Отже, поглиблений аналіз співвідношення авторської мови та мови персонажів В. Стефаника з усією очевидністю засвід- чив літературно-діалектний дуалізм художньої практики В. Стефаника: новеліст свої художні твори писав тогочасною українською літературною мовою, а в мові персонажів послуговувався покутським діалектом. Ключові слова: мова новел, В. Стефаник, авторська мова, мова персонажів, мовний дуалізм, західноукраїнський варіант української літературної мови, покутський діалект.

Abstract. The article investigates the language of V. Stefanyk’s novels in terms of the ratio of dialectal and literary standard components in it. There is a known linguistic discussion of the linguistic dualism of Stefanyk’s works. Some scholars believe that the novels were written in the Pokuttia dialect, while others claim that they were written in literary language using the Pokuttia dialect in the character’s language. The opinions of scholars on this issue are mostly based on occasional observations and research intuition, therefore, an in-depth analysis of the texts of novels from the specified point of view is necessary, which would consider the state of development of the Ukrainian literary language in Galicia of the end of 19th – early 20th century and quantitative analysis of the array of author’s language and the characters’ language. The study found that the Ukrainian literary language in the western lands of this period developed as a variant of the national literary language based on southwestern dialects, so many language forms at that time were normative and they can be considered dialectal only in relation to the modern Ukrainian literary language. Quantitative analysis of the relationship between the author’s language and the characters’ language showed that in the whole array of the novel texts, the author’s language is 36.96%, and the language of the characters – 63.04%. In most novels, the language of the characters significantly exceeds the author’s language. Out of the total number of 54 analyzed novels, only in 15 texts the author’s language outnumbers the language of the characters. In some novels the author’s language is absent, and in several others, it is limited to a few lines. For further analysis of the author’s language and the language of the novel’s characters from the point of view of their dialectal units, we consider the text of the novel “Stratyvsia” (“Hanged”), where the number of lines of the author’s language is almost equal to the number of lines of the character’s language, which illustrated the literary standard basis of the author’s language and the dialectal basis of the characters’ language. Thus, an in-depth analysis of the relationship between the author’s language and the language of V. Stefanyk’s characters clearly testified to the literary-dialectal dualism of V. Stefanyk’s artistic practice: the novelist wrote his works in the Ukrainian literary language of that time, and in the characters’ language he was using the Pokuttia dialect. Keywords: language of novels, V. Stefanyk, author’s language, characters’ language, linguistic dualism, western Ukrainian version of Ukrainian literary language, Pokuttia dialect.