Sanctions as a legal phenomenon in the law of Ukraine and international standards of their application

Abstract

The article examines the theoretical and practical issues of application of the Law of Ukraine «On Sanctions» of August 14, 2014 and analyzes the existing views on the legal nature of such «legal phenomenon» as sanctions - special economic, financial and other restrictive measures (sanctions) provided by this Law. The article specifies the main issues facing the researchers of the Institute of Sanctions. The purpose of the article is coverage of the state of legal regulation and legal nature of such a phenomenon as sanctions (economic, financial) in the right to Ukraine. In order to achieve this goal, the author used a set of gen eral and special methods that are characteristic of legal science. The article covers the issue of Ukraine’s sovereign right to protection, in particular through the application of economic and other restrictive measures (sanctions) «to protect national interests, national security, sovereignty and territorial integrity of Ukraine, count er terrorist activity, as well as prevention of violations, restoration of violated rights and freedoms and legitimate interests of citizens of Ukraine, society and the state». The range of subjects against which sanctions can be applied has been studied, namely: a) foreign states; b) foreign legal entities; c) legal entities under the control of a foreign legal entity or a non-resident individual, foreigners, stateless persons; d) entities engaged in terrorist activities. Sanctions are defined as legal measures to respond immediately to violations of var ious rights, from encroachment on state sovereignty to the commission of a crime of an international nature, which are temporary, which are applied primarily through coercive measures, which are implemented using constitutional, financial, administrative, econom ic, criminal procedural, executive, economic procedural and other branches of law. The issues of the grounds for application of sanctions, their types and criteria for their delimi tation, the term of application of sanctions, as well as the range of authorized entities in the field of their application are covered. The main approaches of scholars to the characteri zation of sanctions as measures of influence are investigated. It is noted that sanctions are measures of influence different from measures of legal responsibility, which may have a “non-criminal” nature. It is stated that sanctions are measures of influence that are applied, albeit in parallel, but in a systematic connection with the criminal prosecution imposed by the state or executed by it as a subject of international cooperation in the fight against crime. Their application is, firstly, due to the decision at the international or regional level on the application of international economic (financial) sanctions, personal sanctions in the course of criminal prosecution for acts of an international crime. However, Ukraine is obliged to adhere to international standards of the legal mechanism for the application of sanctions at the domestic level, to improve the procedural principles of their application, appeal procedures and amendments to the decision. We consider the participation of the Commissioner for Human Rights in the process of reviewing the decision on the application of sanctions and appealing the decisions necessary. Amendments to the Law of Ukraine “On Sanctions” are proposed in order to establish among the necessary grounds for the application of sanctions to individuals the opening of criminal proceedings against them, and for legal entities - the opening of criminal proceedings against related persons, as well as amendments to the Criminal Procedure Code of Ukraine, as it does not contain provi sions on such preliminary measures (securing and stopping) as “sanctions”. In addition, in general, the sanctions procedure requires greater transparency, and it is concluded that sanctions can be applied to Ukrainian citizens only if they are suspected of involvement in terrorist activities.

В статті досліджено теоретичні та практичні питання застосування Закону України «Про санкції» від 14 серпня 2014 року та проаналізовані існуючі погляди на правову природу «правового феномену» санкцій - спеціальних економічних, фінансових та інших обмежувальних заходів (санкції), передбачені зазначеним Законом. В статті зазначено основні питання, що постають перед дослідниками інституту санкцій. Метою статті є висвітлення стану правового регулювання та правової природи такого явища як санкції (економічні, фінансові) в праві Україні. Для досягнення цієї мети було застосовано комплекс загальнонаукових і спеціальних методів, що є характерними для правової науки. В статті висвітлено питання суверенного права України на захист зокрема шляхом застосуванння економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) «з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запо бігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави». Досліджено коло суб’єктів стосовно яких може бути застосовано санкції, а це: а) іноземні держа ви; б) іноземні юридичні особи; в) юридичні особи, які знаходяться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства; г) суб’єкти, які здійснюють терористичну діяльність. Санкції визначено як правові заходи негайного реагування на порушення права різного роду, від посягання на державний суверенітет до вчинення злочину міжнародного характеру, що мають тимчасовий характер, за стосування яких відбувається передусім шляхом здійснення заходів примусу, які реалізуються зі застосуванням норм передусім конституційного, фінансового, адміністративного, господарського, кримінального поцесуально го, виконавчого, господарського процесуального та інших галузей права. Висвітлено питання підстав застосу вання санкцій, їх види та критерії їх розмежування, строку застосування санкцій, а також кола уповноважених суб’єктів у сфері їх застосування. Досліджено основні підходи вчених до характеристики санкцій як заходів впливу. Відмічено, що санкції є заходами впливу відмінними від заходів юридичної відповідальності, що можуть мати “некримінальний” характер. Зазначено, що санкції є заходами впливу, які застосовуються хоч і паралельно, але у системному зв’язку із кримінальним переслідуванням, що запроваджуються державою або виконуються нею як суб’єктом міжнародного співробітництва у боротьбі зі злочинністю. Їх застосування, по-перше, обумовлено прийняттям на міжнародному чи регіональному рівнях рішення про застосування міжнародних економічних (фінансових) санкцій, персональних санкцій в ході кримінального переслідування за вчинення діянь, що мають характер міжнародного злочину (злочину міжнародного характе ру). Однак, при цьому Україна зобов’язана дотримуватися міжнародних стандартів правового механізму засто сування санкцій на внутрішньодержавному рівні, вдосконалити процесуальні засади їх застосування, процедури оскарження та внесення змін до рішення. Необхідною вважамо участь Уповноваженого з прав людини в процесі розгляду рішення про застосування санкцій та оскарження прийнятих рішень. Запропонновано зміни до Закону України «Про санкції» з метою закріплення серед необхідних підстав застосування санкцій до фізичних осіб відкриття щодо них кримінального провадження, а щодо юридичних осіб – відкриття кримінального прова дження щодо пов’язаних з ними осіб, а також зміни до Кримінального процесуального кодексу України, оскільки в ньому відсутні положнення про такі заходи попереднього характеру (забезпечення та зупинення), як «санкції». Окрім цього загалом процедура накладення санкцій потребує більшої прозорості, а також зроблено висновок, що до громадян України можуть бути застосовані санкції виключно в разі підозри їх участі в терористичній діяльності.