Специфіка образу відьми в українському фольклорі Закарпаття (вплив угорських вірувань) та в повісті Докії Гуменної «Велике Цабе».

Abstract

У статті проаналізовано українські казки й бувальщини про відьом, сюжети й образи яких виникли під впливом фольклору угорців. Зокрема, розглянуто казки «Про Білого Полянина», «Залізноноса Інджі-баба», «Залізноноса баба», «Королевич Мирко», «Про дідову дочку й бабу-босорканю», «Про бабину доньку, що "попряла" стріху», «Шовкова держава». У цих казках відьми постають з видимим дефектом зовнішності, який має фалічну символіку й наближає їх до архетипу Страшної Матері. Відьма в уявленні українців Закарпаття подібна до угорської, відповідно її називають «босорканею». У статті акцентовано на появі в українських казках та бувальщинах образів мертвих босоркань-упириць, вказано на запозиченні таких образів з угорського, румунського фольклору. Розглянуто також образ відьми у казці «Як вийшов піп на гостині у чарівниць», в якій не простежується угорських впливів: відьма тут постає привабливою молодицею-спокусницею, відповідно, проведено типологічні паралелі між фольклорним образом української відьми та угорської босоркані. У статті проаналізовано етнопсихологічне підґрунтя різних дій відьми/босоркані: викрадення молока, літання на шабаш, поїдання жертв, осліплення героя, прядіння і ткацтво. Розглянуто образи-символи, пов’язані з уявленнями про відьом: чорна кішка, дерево, залізний ніс, залізні зуби, вогонь, шабля, полотно, молоко. Проаналізовано образ відьми-ягілки в повісті Докії Гуменної «Велике Цабе», акцентовано на магічних ритуалах, які народна уява приписувала відьмам.