Сучасна література для дітей українського зарубіжжя (на матеріалі оповідань Івана Яцканина)

Abstract

У статті вперше розглядається громадська та творча діяльність яскравого представника української літератури зарубіжжя І. Яцканина (голови Спілки українських письменників Словаччини), що повʼязана з літературою для дітей. Простежено, що письменник із 1999 року опікується дитячою пресою українців Словаччини як редактор дитячого журналу «Веселка». До щомісячника він підбирає матеріал таким чином, щоб розвивати у дітей знання про українську культуру, звичаї та літературу. Незважаючи на те, що І. Яцканин є автором трьох збірок оповідань для дітей «Наталка вже не плаче» (1988), «Чарівний рюкзак» (2006), «Мій дід Робінзон» (2013) та пригодницької повісті «Капітан із Залізної гори» (2022), немає жодної розвідки, яка б стосувалася аналізу зазначених творів. Це й умотивовує актуальність та мету статті: проаналізувати та зʼясувати основні складники художніх творів для дітей І. Яцканина. У роботі використано біографічний, культурно-історичний та естетичний методи дослідження, а також методику пообразного та ідейно-тематичного аналізу. У розвідці простежено, що проза автора для дітей репрезентована реалістичними, певною мірою автобіографічними оповіданнями, які призначені для молодшого шкільного віку. Загалом оповідання письменника для дітей втілюють ті ж концепти, що є характерними для усього художнього світу письменника: важливим є топос «рідного простору» та люди, які його населяють, зокрема старше покоління, яке виступає у творах своєрідними мудрецями. Як правило сюжети оповідань розгортаються у межах реального світу, якому представники старшого покоління намагаються надати утаємниченого, цікавого сенсу. Прикметно також те, що ці старші герої перебувають в екзистенційній ситуації самотності, що також є одним із характерних мотивів прози І. Яцканина. Проаналізовано, що вагоме місце в оповіданнях для дітей займають описи природи, зокрема образ водної стихії («Біля млина нема броду», «Дві річки й Адмірал», «Багатоголоса ріка», «Всі потічки в море хочуть») та лісові пейзажі («Гора горі не пара»). Відхід від невеликих за обсягом творів та суто реалістичної прози простежено у пригодницькій повісті «Капітан із Залізної гори», у якій переплетені казкові та реалістичні елементи, що помічається у першу чергу в образі головного героя твору.