ЗАКОНОДАВСТВО ПРО АДМІНІСТРАТИВНУ ПРОЦЕДУРУ ТА АДМІНІСТРАТИВНИЙ РОЗСУД

Abstract

Стаття присвячена складному питанню зв’язку та взаємообумовленості законодавства про адміністративну процедуру та адміністративний розсуд як обов’язкові елементи публічного управління та адміністрування, а також невід’ємному атрибутові діяльності владних суб’єктів. У ході дослідження, відображеного в статті, визначено, у яких сферах норми та принципи, що регулюють адміністративну про- цедуру, можуть бути адресовані дискреції. По-друге, проведено дослідження зарубіжного досвіду та практики впорядкування адміністративної процедури з метою зв’язування адміністративної дискреції. І, по-третє, проаналізовано формулювання пропозицій для подальшого їх використання під час доопрацювання проекту Закону «Про адміністративну процедуру», поданого на розгляд до Верховної Ради. У статті, використавши порівняльний метод дослідження, обґрунтовано, що положення законодавства про адміністративну процедуру мають вагоме значення в зв’язку зі встановленням правових меж для адміністративного розсуду та здійснення дискреції владними суб’єктами. У статті автор доходить висновку, що в рамках боротьби з корупцією та приборканням дискреції владних суб’єктів вагоме місце посідає нормативне врегулювання та впорядкування адміністративної процедури. Положення законодавства про адміністративну процедуру є одним із засобів встановлення правових меж для адміністративного розсуду, а також забезпечення можливості приватної особи правильно розуміти акт. Тому вітчизняний закон про адміністративну процедуру повинен містити положення про рамки здійснення дис- креції владними суб’єктами, а також встановлювати вимоги щодо обґрунтування та мотивування адміністративного акту, прийнятого на основі дискреційного повноваження. У той час останнє слово щодо напрацювання відповідних практик та розвитку судового контролю має бути за судами, однак робота судових органів може розпочатися тільки тоді, коли парламентом держави буде прийнято закон про адміністративну процедуру