Лінгвістичні особливості промов історичних осіб твору Т. Лівія «Історія» (на матеріалі промов І-ї декади твору)

Abstract

Стаття присвячена вивченню власне лінгвістичної сторони стилю промов історичних осіб твору Т. Лівія «Історія». У колах науковців існують суперечливі думки щодо специфіки мови автора «Історії». Одні дослідники схильні вважати, що мова промов тяжіє до класичної, інші ж зараховували Лівія до «срібної» епохи. Ми поставили за мету дослідити окремі аспекти мови та стилю промов першої декади «Історії», а саме їх власне лінгвістичну сторону, – лінгвістичні особливості промов. У науковій літературі відсутнє комплексне наукове вивчення цієї проблеми. Дослідження засвідчує, що мова промов слугує теж вагомим фактором аргументації. В результаті аналізу архаїзми промов поділились на матеріальні та стилістичні, причому, перші значно превалюють. Зустрічаємо у промовах елементи вульгарної латини, неотеризми, не засвідчені у класичній латинській мові. Імовірно, що автор, описуючи події давнини, свідомо вводить поетизацію мови. Особливістю мови є часті синкоповані і неасимільовані форми. В узусі автора «Історії» незначна кількість маловживаних та застарілих слів, тому мова його промов відповідає чотирьом основним вимогам Ціцерона: правильності, ясності, відповідності, пишності. Незважаючи на чистоту і правильність, мову промов через поетичність, часті відхилення від класичної норми, правильніше буде вважати мовою перехідного періоду, що знаменує перехід до «срібної латини».

The article is devoted to the study of the linguistic side of speeches style of historical figures from T. Livy’s «History». In research circles there exist contradictory thoughts concerning the language specificity of «History» author. Some tend to consider the language of speech to be classical, whereas the others include Livy in “silver” epoch. We have put the aim to study certain aspects of language and style of the first decade «History» speeches, namely their linguistic side – speeches’ linguistic peculiarities. Complex research of this problem is absent in scientific literature.The study demonstrates that the language of speech is also a significant factor in argumentation. As a result of analysis performed, archaisms of speech are divided into material and stylistic ones, the former being much more prevalent. In the speeches, we find elements of vulgar Latin, neotericism, not peculiar to classical Latin. It is likely that the author, while describing the events of antiquity, deliberately introduces the poetisation of language. Frequent syncopated and non-assimilated forms become the peculiarity of the language used. There is a small number of underused and archaic words found in the vocabulary of the «History» author, so the language of his speeches meets the four basic requirements of Cicero: correctness, clarity, relevance, pomp. Despite its purity and correctness, the language of speech due to poetry, frequent diversion from the classical norm, is more correct to be considered the language of transition, which marks the transition to «silver Latin».