Специфіка образно-виражальних засобів у казках Е. Несбіт

Abstract

У статті на матеріалі оригінальних творів британської письменниці Едіт Несбіт, а саме казки «Книга драконів» та «Белінда та Белламант або Дзвони землі Карійон» з’ясовано, що художній вимисел, притаманний казкам письменниці, може виражатися лише в мовній формі. Проаналізовано основні образно-виражальні засоби на різних мовних рівнях (фонетичний, лексичний, синтаксичний), з’ясовано роль мовних засобів у створенні образності в казках і розглянуто конотативний аспект літератури, що виражається за допомогою експресивної лексики і передає емоційний стан героїв. На матеріалі досліджень таких учених, як Р. Будагова, Ю. Арешенкова та О. Соколова, визначено відмінності між літературною та фольклорною казкою і розглянуто різні риси, що характеризують певний жанр літератури. Теоретичною базою серед образно-виражальних засобів стали роботи таких авторів, як Д. Ганич, І. Гаценко, Р. Гром’як, Ю. Ковалів, О. Ситенко, М. Пилинський та інші. Серед фонетичних засобів зафіксовано таке: звуконаслідування, або ономатопею (імітація звукових явищ), асонанс (повторення голосних звуків), алітерацію (повторення приголосних звуків); серед лексичних можна виокремити такі образно-виражальні прийоми: синоніми (слова, що різняться емоційними відтінками та стилістичним забарвленням), неологізми (новостворена лексика, що має нову форму та зміст), демінутиви (зменшувально-пестливі слова), каламбур (використання декількох слів, схожих за вимовою, в комічному контексті); серед синтаксичних засобів виокремлюють повтори, парцеляцію (розділення або виокремлення речення на окремі частини), інверсію (незвичне розташування слів, помітне порушення синтаксичної конструкції), питальні речення (як засіб вираження емоцій). Окремо розглянуто мовні одиниці, що надають емотивності й експресивності казкам Е. Несбіт.

An article based on the original works of the British writer Edith Nesbit, namely the tales “Book of Dragons” and “Belinda and Bellamant or the Bells of Carillon-Land” found that fiction, which is inherent in the tales of the writer, can be expressed only by language. The main figurative means of expression at different language levels (phonetic, lexical, syntactic) were also analyzed, the role of linguistic means in creating imagery in literary tales was clarified and the connotative aspect of literature expressed through expressive vocabulary and conveying the emotional state of characters was considered. Based on the material of such scientists and researchers as R. Budagov, Y. Areshenkov and O. Sokolova, the differences between literary and folk tales were identified and various features that characterize a certain genre of literature were considered. The theoretical basis among figurative means of expression were the materials of such authors as D. Hanych, I. Gatsenko, R. Gromyak, Y. Kovalev, O. Sytenko, M. Pylynsky and others. Among the phonetic means were recorded: sound imitation or also called onomatopoeia (the imitation of sound phenomena), assonance (a repetition of vowel sounds), alliteration (a repetition of consonant sounds); among the lexical ones we can distinguish the following figurative and expressive techniques – synonyms (words that differ in emotional shades and stylistic color), neologisms (newly created vocabulary with a new form and meaning), diminutives (imply that something is small, cute, loved, or special), pun (in a comic context, use of several words, similar in pronunciation); among the syntactic means – repetitions, parcelling (a division or a separation of a sentence into separate parts), inversion (unusual arrangement of words, noticeable violation of syntactic construction), interrogative sentences (as a means of expressing emotions). Linguistic units that give emotion and expressiveness to E. Nesbitt’s fairy tales were considered separately.