Перехідний характер синкретичних складних речень з підрядною частиною причини та атрибутивності

Abstract

Статтю присвячено вивченню утворювання взаємовідношень та синкретичних зв’язків між компонентами складнопідрядних речень з відношеннями причини / атрибутивності та дослідженню функціонально-семантичного потенціалу цієї складної конструкції. Особлива увага звертається на семантико-синтаксичну систему предикативних одиниць, яка характеризується за допомогою структурно-семантичного аналізу за умови розмежування ядра та синкретичної периферії. Аналізується зв’язок між типовими та перехідними синтаксичними одиницями. Виявлено, що мовознавча наука й досі не дала вичерпної відповіді на питання існування видової семантики складнопідрядних речень з урахуванням синкретичного значення опозиційних різновидів. Доводиться, що перетин периферійних зон складнопідрядних речень характеризується відсутністю або нечітко вираженою наявністю комплексу диференційних ознак польової структури цієї синтаксичної одиниці, що призводить своєю чергою до розмаїття значень та функцій взаємодіючих синкретичних периферій численних видових опозицій завдяки гібридному характеру генетичної природи складнопідрядного речення. Встановлено, що синкретичні конструкції з інваріантним значенням причини та атрибутивності втрачають певний набір диференційних ознак у синкретичних периферійних структурах та за певних умов набувають додаткових значень інших польових конструкцій. Простежено умови набуття додаткового значення в поверхневій структурі речення, у рамках яких елемент глибинної структури характеризується нестійким характером, що і призводить до синкретичності форм. Зроблено висновок, що подібне перетворення свідчить про можливу самостійність залежного компонента складного речення. Доведено, що заміна одних граматичних значень іншими підкреслює мінливий характер синкретичних одиниць. При цьому наголошується, що синкретизм є містким засобом передачі значень синтаксичних функцій, які виражають багатоаспектний процес, відкритий для реалізації в конкретній ситуації. Таке відображення ознаки дозволяє модифікувати, формувати реалізацію семантичних значень синтаксичних функцій, тобто відкриває великі можливості для поєднання елементів.

The article deals with the study of the formation of relationships and syncretic links between the components of complex sentences with cause / attributive relationships and the analysis of the functional-semantic potential of this complex structure. Particular attention is paid to the semantic-syntactic system of predicative units that is characterized by structural-semantic method provided the differentiation between the core structure and the syncretic periphery. The relationship between typical and transient syntactic units is analyzed. It has been revealed that linguistic science has not yet provided a complete answer to the question of the existence of specific semantics of complex subordinate sentences taking into account the syncretic meaning of opposition varieties. It is proved that the intersection of the peripheral zones of complex subordinate clauses is characterized by the absence or unclearly expressed presence of a complex of differential features of the field structure of this syntactic unit which, in turn, leads to a variety of meanings and functions of interacting syncretic peripherals of numerous aspectual oppositions due to hybrid character of genetic structure of a complex sentence. It has been established that syncretic structures with invariant meaning of cause and attributive subordinate clause lose a certain set of differential features in syncretic peripheral structures and under certain conditions take additional meanings of other field constructions. The conditions of taking additional meaning in the surface structure of the sentence have been investigated within which the element of the deep structure is characterized by an unstable character that leads to the syncretism of the forms. It has been concluded that such transformation indicates a possible independence of the dependent component of a complex sentence. It has been proved that the replacement of one grammatical meaning with another emphasizes the changing nature of syncretic units. It is emphasized that syncretism is an impressive means of transmitting the meanings of syntactic functions that express a multidimensional process open to the implementation in a particular situation. Such display of a sign allows to modify, form the realization of semantic meanings of syntactic functions, that is, it opens great opportunities for combination of the elements.