Апозитивема-вокатив: семантико-граматичні ознаки та стилістичні функції в художніх текстах

Abstract

У статті з’ясовано, що ознаками апозитивної синтаксеми наділені дві групи вокативів: ті, що дублюють семантико-синтаксичну функцію граматично пов’язаного з ними займенника ІІ особи, додатково характеризуючи його (за М. (Мар’яном) Скабом, модель «Ти, адресате, ...»); ті, що пояснюють, уточнюють, характеризують попередній вокатив чи надають йому елементів оцінного значення (за М. (Мар’яном) Скабом, модель «Адресате, адресате, ...»). Визначено, що типовим вираженням апозитивеми-вокатива є кличний відмінок, хоча у випадках, коли роль адресата виконує неістота, його може замінювати називний, на який, відповідно, нашаровується тропеїчна функція. Закцентовано увагу на тому, що в художніх текстах надзвичайно широко представлена апозитивема-вокатив моделі «Ти, адресате, ...», яка здатна розташовуватися в препозиції чи в постпозиції щодо займенника ІІ особи, у суміжній із ним чи дистантній позиції. Роль апозитивеми-вокатива при займенниках ти, ви можуть виконувати антропоніми (у номінативній та уточнювальній функції) чи апелятиви (у характеризувальній). Займенники ІІ особи, при яких функціюють апозитивеми-вокативи, можуть бути виражені як прямим, так і непрямими відмінками з прийменниками чи без. Установлено, що в художньому тексті апозитивема-вокатив здатна виконувати художньо-образну (тропеїчну) й аксіологічну функцію (бути виразником позитивної чи негативної оцінки адресата), завдяки чому стає засобом творення яскравих, динамічних образів, передає специфіку стосунків героїв, створює ефект реальності зображуваного. Увиразненню аксіологічної й експресивної функцій апозитивем-вокативів також сприяє загальна інтонація речення, зокрема оклична, питальна чи питально-оклична. Окрім цього, з’ясовано, що менш частотним у текстах художнього стилю є використання апозитивем-вокативів моделі «Адресате, адресате, ...», що пояснюють, уточнюють, характеризують попередній вокатив чи надають йому елементів оцінного значення. Визначено, що потужним стилістичним ефектом наділене використання в одному реченні апозитивем-вокативів моделі «Ти, адресате, ...» або «Адресате, адресате, ...» із синонімічним, взаємодоповнюваним, взаємопояснюваним значенням.

The article discovers that two groups of vocatives possess the features of an appositive syntaxeme: ones that duplicate the semantic and syntactic function of the 2nd person pronoun connected with it grammatically, while giving it additional characteristics (according to M. (Marian) Skab, model of “You, addressee, ...”); ones that explain, specify, characterize the previous vocative or give it elements of evaluative meaning (according to M. (Marian) Skab, model of “Addressee, addressee, ...”). We determined that vocative case is the typical expression of an appositive vocative, however, in some cases when the addressee is not a living person, it can be changed by the nominative case, to which the function of trope is added. We focus attention on the fact that the appositive vocative of the model of “You, addressee, ...”, which can be placed in preposition or post-position in relation to the 2nd person pronoun, in the neighbouring or distant position, is represented in literary texts extremely widely. The role of an appositive vocative near the pronouns you can be played by anthroponyms (in nominative and specifying function) or appellatives (in characterizing function). 2nd person pronouns with appositive vocatives functioning near them can be expressed both by direct and indirect cases with or without prepositions. We determined that in literary text, the appositive vocative can perform an artistic and metaphoric (tropical) and axiological function (express a positive or negative evaluation of the addressee), due to which it becomes a means of creating vivid, dynamic images, conveys the specific nature of the relationships of characters, creates an effect of reality of the depicted. Axiological and expressive functions of appositive vocatives are also supported by the general intonation of a sentence, namely, vocative, interrogatory, or interrogatory-vocative. Additionally, we discovered that the use of appositive vocatives of the model of “Addressee, addressee, ...” which explain, specify, characterize the previous vocative or give it element of evaluative meaning, is less frequent in literary texts. We determined that the use of appositive vocatives of the model of “You, addressee, ...” or “Addressee, addressee, ...” with synonymic, complementary, mutually explaining meaning has a powerful stylistic effect.