Лінгвопрагматика, поліфонія та частотність застосування форм суб’єктивного способу іспанської мови у підрядних реченнях причини, наслідку, місця (на матеріалі CORPES XXI)

Abstract

У статті представлено лінгвопрагматику, поліфонію та частотність застосування форм суб’єктивного способу іспанської мови в підрядних реченнях причини, наслідку, місця на матеріалі CORPES XXI. Розглянуто попередні наукові розвідки щодо дослідження підрядних обставинних речень іспанської мови та ролі, яку відіграє в них суб’єктивний спосіб. Виявлено, що аналіз застосування суб’єктивного способу в підрядних реченнях причини, наслідку, місця не відображений у найновіших працях мовознавців. На основі теорії М.Л. Донер проаналізовано поліфонічний потенціал суб’єктивного способу в сучасному іспаномовному художньому дискурсі. Встановлено, що найчастотнішими селекторами прихильної або неприхильної точок зору є дієслова головних речень, заперечні частки, сполучники. Проаналізувавши приклади трьох вищезазначених типів підрядних речень на матеріалі корпусу CORPES XXI, ми виявили, що підрядні обставинні речення причини, які вводяться сполучниками «no porque, no es que», є найчастотнішим типом підрядних обставинних речень, де застосовується суб’єктивний спосіб. Також виявлено, що суб’єктивний спосіб в іспанській мові є категорією психолінгвістичною. Використовуючи суб’єктивний спосіб, мовець не є категоричним у своєму висловленні, передає своє ставлення до події. Навіть за наявності певного семантичного спрямування існує можливість переконати мовця у його вірогідній неправоті. Зроблено припущення, що це може пояснюватися високим ступенем емоційності, психологізму, семантичною нюансацією іспанського мовлення та характеру. Зауважено, що дійсний і суб’єктивний способи іспанської мови є семантично взаємопов’язаними та взаємодоповнюючими, оскільки за відсутності суб’єктивного способу речення втрачає альтернативу вибору змістового спрямування. Дійсний спосіб вказує лише на єдиний, незмінний перебіг подій. Суб’єктивний спосіб скеровує адресата повідомлення на пошук відповідного слова-селектора, яке дасть йому вичерпну інформацію про мету та значення висловлення. Адресат на підсвідомому рівні звертає увагу на дієслово головного речення і на граматичні елементи, що оточують його.

The article highlights the linguopragmatics, polyphony and frequency of use of the Spanish subjunctive mood in subordinate causal, consequent, place clauses on the material of CORPES XXI. There is an analysis of the previous scientific researches concerning the role of subjunctive mood in Spanish subordinate adverb clauses. The lack of the analysis of the use of the subjunctive mood in subordinate causal, consequent, place clauses was found out in the recent linguistic researches. The polyphonic potential of Spanish subjunctive mood in the contemporary belles-lettres discourse has been analysed by means of the theory of M.L. Donaire. It was pointed out the following most frequent selectors of the favourable and unfavourable points of view: main clause verbs, negative particles, conjunctions. Having analysed the examples of the 3 subordinate clauses types listed above on the material of the CORPES XXI, it was pointed out that the subordinate causal clauses introduced by the conjunctions “no porque, no es que” are the most frequent type of subordinate adverb clauses where the subjunctive mood is used. It was found out that the Spanish subjunctive mood belongs to the psycholinguistics categories. By means of the subjunctive mood the speaker doesn’t express the categorical statement but expresses his attitude towards the event. Even if there is a strict sense in the utterance there is a possibility to convince the speaker of his probable wrongfulness. It was supposed that it can be explained by the high emotional, psychological degree of the Spanish language and character and by its semantic nuances. It was pointed out that the Spanish indicative and subjunctive moods are semantically interconnected and complementary elements because in case of the absence of the subjunctive mood form the sentence loses its alternative semantics. The indicative mood shows the unique and unchangeable progress of events. The subjunctive mood pushes the addressee of the message to look for a relevant word selector which will give him the exhaustive information about the aim and the sense of the utterance. The addressee notes unconsciously the main clause verb and its surrounding grammatical elements.