Окремі аспекти використання цілепокладання як методологічного прийому дослідження адміністративного права

Abstract

У статті на підставі аналізу норм публічного і приватного права запропоновано окремі переваги використання цілепокладання як методологічного прийому дослідження адміністративного права. Встановлено, що процес формування і реалізації цілей має важливу роль в адміністративно-правовому регулювання, а тому повинен мати наукове підґрунтя у вигляді «цілепокладання». Якщо цілі всіх елементів системи адміністративного права належним чином визначені та сформульовані, то, по-перше, суб’єкти правозастосування зможуть здійсню-вати цілеспрямовану управлінську, контрольну, правоохоронну діяльність та діяльність щодо надання адміністративних послуг, по-друге, це створить сприятливі умови для формування та розвитку у приватних осіб правосвідомості, що позитивно позначиться на дотриманні загального режиму законності в державі. Доведено, що «право в суб’єктивному розумінні» виходить за межі досліджень через призму цілепокладання. Обумовлено це тим, що, по-перше, природні права людини є лише деклараціями, які без «права в об’єктивному розумінні» не зможуть реалізуватись в реальному житті, по-друге, права громадянина є результатом правового регулювання суспільних відносин в конкретній країні, а тому їх слід розглядати виключно як результат досягнення цілей адміністративно-правового регулювання. Доведено, що критерієм поділу права на публічне і приватне право є цілі правового регулювання, які можна визначити через аналіз типів правового регулювання. З’ясовано, що в адміністративно-правовому регулюванні по відношенню до суб’єктів публічного адміністрування використовується наступний тип правового регулювання: «Дозволено лише те, що передбачено законом». Тобто основна мета адміністративно-правового регулювання по відношенню до суб’єктів публічного адміністрування – запобігти свавіллю з боку суб’єктів, наділених публічно-владними повноваженнями. По відношенню до приватних осіб використовується наступний тип адміністративно-правового регулювання: «Дозволено все, що передбачене і незаборонене законом». Цей тип адміністративно-правового регулювання переслідує одразу дві цілі, які ієрархічно розташовані одна до одної: 1) максимально забезпечити реалізацію прав та свобод людини і громадянина у відносинах з державою та іншими суб’єктами, що наділені публічно-владними відносинами; 2) не обмежувати варіативність поведінки приватних осіб у адміністративних правовідносинах у випадках відсутності чітких вимог до такої поведінки у вигляді приписів чи заборон або у випадках наявності прогалин у адміністративно-правовому регулюванні.

private individuals, which will have a positive effect on the observance of the general regime of legality in the state. It has been proven that “right in the subjective sense” goes beyond research through the lens of goal setting. This is due to the fact that, firstly, natural human rights are only declarations that cannot be realized in real life without “rights in the objective sense”, secondly, the rights of a citizen are the result of legal regulation of social relations in a specific country, and therefore they should be considered exclusively as a result of achieving the goals of administrative and legal regulation. It is proved that the criteria for dividing the law into public and private law are the goals of legal regulation, which can be determined through the analysis of types of legal regulation. It was found that the following type of legal regulation is used in administrative and legal regulation in relation to public administration entities: “Only what is provided for by law is allowed.” That is, the main goal of administrative and legal regulation in relation to subjects of public administration is to prevent arbitrariness on the part of subjects endowed with public-authority powers. In relation to private individuals, the following type of administrative and legal regulation is used: “All that is provided for and not prohibited by law is permitted.” This type of administrative-legal regulation pursues two goals at once, which are hierarchically located next to each other: 1) to maximally ensure the realization of the rights and freedoms of a person and a citizen in relations with the state and other subjects endowed with public-authority relations; 2) not to limit the variability of the behavior of private individuals in administrative legal relations in cases where there are no clear requirements for such behavior in the form of prescriptions or prohibitions or in cases where there are gaps in administrative and legal regulation.