Трансформація художнього образу в інтерсеміотичному перекладі (на матеріалі екранізації роману «Оповідь Служниці»)

Abstract

Статтю присвячено феномену екранізації як простору для трансформації художнього образу. Дослідження ґрунтується на романі М. Етвуд «Оповідь Служниці» та першому сезоні однойменного серіалу 2017 р. Екранізація передбачає перенесення письмового тексту в мультимодальне середовище, де смислотворення відбувається за рахунок не тільки мовних знаків, а й візуальних образів, музики тощо. Такий перехід з однієї семіотичної системи в іншу, більш комплексну, Р. Якобсон свого часу назвав інтерсеміотичним перекладом. У разі екранізації творці фільму виступають у ролі перекладачів, що визначають, якою книга, її сюжет та персонажі постануть перед глядачем. Ураховуючи специфіку екранізації, оригінальний твір неминуче зазнає значних змін, оскільки режисер/продюсер вирішує, які саме деталі зберегти, а які опустити, що акцентувати, а що представити як вторинне. Окрім того, у художньому тексті емоції персонажів, їх переживання описуються вербально, водночас у межах фільму вони передаються за рахунок мови тіла персонажа та музичного супроводу тієї чи іншої сцени. Будуючи власну реальність, творець фільму стає співавтором, що відповідає ідеям рецептивної естетики, яка передбачає, що текст актуалізується лише в інтерпретації окремого читача, котрий вкладає у нього власний смисл. Яскравим прикладом такого перетворення є екранізація роману «Оповідь Служниці», де описується світ тотальної гендерної дискримінації очима однієї жінки, що стала однією з жертв нового режиму. Авторка роману змальовує жінку, яка з розгортанням сюжету проходить шлях від намагань зберегти власну ідентичність до повного підкорення системі, щоб тільки вижити. Творці фільму майстерно маніпулюють подіями у книзі і тим, як їх сприймає героїня, щоб показати людину, готову боротися не тільки за себе, своїх дітей, своє кохання, а й за свою країну, ставши частиною руху спротиву набагато раніше, аніж це відбувається у романі. Такі зміни, імовірно, зумовлені не тільки творчим баченням продюсерів, а й особливостями аудиторії стрічки, що набагато ширша за коло інтелектуальних читачів антиутопічного роману.

The article deals with the phenomenon of screen adaptation as a space where literary images are subject to transformation. The study is based on the novel by M. Atwood “The Handmaid’s Tale” and the first season of the 2017 TV series of the same name. Screen adaptation presupposes transfer of a written text into a multimodal environment where meanings are construed on the basis of not only verbal signs but also visual images, music etc. R. Jakobson once coined a term for such a transposition from one semiotic system into another – intersemiotic translation. In case of a screen adaptation film-makers act as translators who determine the way the viewer will see the book, its plot, its characters. The original work inevitably undergoes considerable changes as the film-maker decides which details must be preserved and which ones omitted, what shall be emphasized and what represented as secondary. Moreover, in a literary text the characters’ emotions are described verbally, however, within a film they are represented through body language of a character or, sometimes, music. Building their own reality, the film-makers become co-authors which corresponds to the ideas of receptive aesthetics according to which the text is actualized only through interpretation of a reader. A perfect example of such a transformation is the screen adaptation of “The Handmaid’s Tale” which describes the world of total gender discrimination through the eyes of one of the women, a victim of the new regime. The author of the novel depicts a woman on her way from attempts to preserve her own identity to complete submission in order to survive. The film-makers masterfully play with the events in the book and their perception by the heroine in order to show a person ready to fight not only for herself, her love and her children but also her country which leads her to become a member of the resistance movement much earlier than in the novel. Such changes are probably due not only to the creative worldview of the producers but also specifics of the audience of the TV series which is much larger than the circle of intellectual readers who would be interested in a dystopian novel.